Старший солдат Олександр Лавренюк, позивний Казанова, загинув 17 лютого 2024 року
поблизу села Тягинка Херсонської області. Під час ворожої атаки дронів воїн отримав уламкові поранення. Його кохана дівчина Віолетта, парамедикиня, намагалась його реанімувати дорогою до лікарні, але, на жаль, поранення виявилися несумісними з життям. Воїну було 29 років.

Олександр народився в селі Ольгопіль Вінницької області. Після школи здобув там середню спеціальну освіту в ПТУ № 35. А потім продовжив навчання на заочній формі в Національному університеті «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на факультеті інформатики та обчислювальної техніки. Любив ремонтувати автомобілі, займався ремонтами квартир, був чудовим майстром та електриком. Брався за будь-яку роботу та виконував її бездоганно. Захоплювався спортом.

Після початку повномасштабного вторгнення долучився до 106-ї окремої бригади територіальної оборони. Обіймав посаду водія гранатометного відділення АГС взводу вогневої підтримки. Став найкращим водієм човна, швидко та професійно виконував бойові завдання на річці Дніпро.

За свою службу захисник отримав низку нагород, серед яких: відзнака Президента України «За оборону України» та орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

«Разом з Олександром брала участь в евакуації поранених. Він був неймовірно відданим своїй роботі. Незважаючи на небезпеку та постійні ворожі атаки, ризикуючи власним життям, врятував понад 100 бійців, з лівого берега Дніпра (с.Кринки, с.Козачі Лагері) вивіз багато загиблих побратимів. Це надзвичайно добра людина з величезним серцем, яка допоможе в будь-яку хвилину, неймовірно вірний друг. Найкращий чоловік у моєму житті. Мій небесний Янгол», – розповіла кохана дівчина Віолетта, діюча військовослужбовиця-парамедикиня.

Поховали захисника у рідному селі Ольгопіль.

В Олександра залишились батьки, брат, тітка, наречена та вірні друзі.