57-річний Олександр Морока загинув від російського обстрілу 6 травня 2022-го у селі Студенок Ізюмського району Харківщини.

Наприкінці березня ворог зайшов у сусіднє село через річку. 6 травня в обід почався черговий обстріл Студенка.

«Я пішла до нас у погріб, а чоловік побіг через дорогу до лежачого батька, щоб йому не було страшно самому. У погребі почула, як десь тріщить пожежа. Вийшла і побачила, що горить у батька в дворі. Я побігла, почала гукати чоловіка. Він не відповідав. Виявилося, через обстріл загорівся сарай, а чоловіка накрило палаючими уламками», – згадала дружина Олександра Вікторія.

Того дня пожежі були по всьому кутку. Українські військові, сусіди допомагали гасити вогнища.

7 травня 2022-го Олександра поховали на кладовищі. Його дружину і батька волонтери вивезли у Дніпро. Їхні будинки зруйновано.

Олександр Морока народився у Студенку. Працював монтером залізничних колій, колійним обхідником.

«Він був чудовою людиною, чесною, порядною. Ніколи не йшов проти своєї совісті. Цікавився історією, багато знав, був ерудований, дуже комунікабельний. Якось приїхав син зі своє дівчиною. Ми всі сиділи за столом, спілкувалися. Потім діти поїхали, а чоловік почав мені розказувати все про родину тієї дівчини. Я запитала, коли він про це все дізнався. «Так я ж з нею спілкувався», – відповів. Він умів чути людей і ненав'язливо цікавитися ними. Був дуже турботливим сином. Взяв на себе обов'язок доглядати за батьком. Ніколи не намагався уникнути роботи. На нього можна було покластися в будь-якій ситуації», – додала Вікторія.

В Олександра Мороки залишилися дружина, син, батько, сестра.