Солдат Олександр Овод, позивний Курʼєр, загинув 4 січня 2024 року поблизу селища Невельське на Донеччині. Під час виконання бойового завдання отримав смертельну вибухову травму внаслідок військових дій. Майже за тиждень до цього, 29 грудня, воїну виповнилося 48 років.

Олександр Володимирович народився і жив у Києві. У 1993 році закінчив столичне професійно-технічне училище та опанував професію слюсаря механоскладальних робіт. У 2000-му вступив до Київського інституту міжнародної економіки та підприємництва на економічний факультет, але так і не встиг його закінчити, бо після 2 курсу, маючи вже двох доньок, повинен був забезпечувати сімʼю. Дуже любив їздити за кермом та голосно слухати музику. Вдома зробив свій куточок музики, який тепер рідні називають «музей тата», з різними музичними системами, колонками, дисками. Колекціонував диски та платівки, машинки старих марок, срібні монети.

Останні роки працював у ТОВ «Нова Пошта», був менеджером Київського інноваційного терміналу. Звідти в нього позивний – «Курʼєр».

До лав Збройних Сил України чоловіка мобілізували 29 березня 2023 року. Він служив у 59-ій окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка. Обіймав посаду водія-механіка БМП-2 в 10-му батальйоні.

«Тато, не вагаючись, з гідністю вступив на захист держави. Мав ще багато планів, які не встиг реалізувати. Мріяв купити нову круту машину, дуже хотів побувати на весіллі у доньок , чекав онуків, адже дуже любив дітей. Тато не мав військово досвіду, але я знаю, що він пішов заради нас, заради своєї сімʼї. Дуже любив доньок і мріяв, щоб у нас було все якнайкраще. Дуже любив спостерігати за нашими досягненнями. Був дуже працьовитим. Ніколи не стояв осторонь чужих проблем: чим міг допомагав, дуже чуйний. Дуже мені запамʼяталися його тепла посмішка та щирі жарти. Завжди був на позитиві, ніколи не засмучувався і всім намагався підняти настрій. Дуже гарний батько, ні в чому не відмовляв, намагався по максимуму балувати своїх дівчат. І дуже гарний син, біль матері від втрати єдиного сина не передати словами. Тато завжди мені писав: «Я вас не хочу залишати, але я тут, щоб ви спали спокійно». Дуже сильно його люблю і сумую… Людина з великої літери, яка мала звичайне життя, але віддала його за нашу незалежність, незалежність нашої держави. Татові назавжди 48… », – розповіла молодша донька загиблого Діана.

Поховали Олександра на Берковецькому кладовищі рідного Києва.

У нього залишилися батьки, сестра, дружина та дві доньки.