Бойовий медик Олександр Синельников, позивний Док, загинув 8 червня 2022 року під Сєвєродонецьком на Луганщині. Він намагався надати допомогу пораненому побратиму, коли окупанти почали артилерійський обстріл. Через місяць Олександру мало виповнитися 26 років.

Олександр народився у місті Берислав Херсонської області. Там закінчив медичний коледж. Після випуску у 2015 році пішов в АТО. Служив на посаді начальника медичного пункту. 2019-го після п’яти контузій повернувся до мирного життя. З 2020-го мешкав з родиною на Київщині. Продовжував здобувати вищу медичну освіту. У 2021 році отримав диплом магістра за спеціальністю фізичного терапевта, ерготерапевта. Працював у Київському військовому госпіталі. Мав свій масажний кабінет.

Під час повномасштабного російського вторгнення Олександр повернувся до війська. Служив у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України. Продовжував рятувати побратимів на передовій. Однак сам додому вже не повернувся.

«Саша з першого дня війни намагався вступити до лав ЗСУ. Але нашій донечці було тоді 10 місяців і він не знав, як її та мене залишити. Спочатку Саша був у теробороні, організував медпункт та гуманітарну допомогу в нашому кварталі, лікував діток та дорослих, бо лікарів не було, «швидкі» практично не приїжджали. Він з другом розвозив ліки та продукти до київських шкіл. А в березні він все ж наважився і в Ірпені пішов добровольцем. Казав: «Я тут зробив, що міг, тепер я йду до хлопців, я потрібен там». Покликанням мого коханого було допомагати людям. Доля завжди вела туди, де він потрібен. На вулиці, у транспорті він завжди опинявся поряд із людьми, які потребували медичної допомоги. Навіть посеред ночі йшов допомагати, коли «швидка» відмовлялася їхати (були такі випадки, бо пацієнти іноземці). Також Саша писав вірші, співав. Він був справжнім патріотом своєї країни, ніколи не шкодував себе заради інших. Разом з ним померла і я, проте маю продовжувати існувати заради нашої донечки. Він був моєю найріднішою людиною… я любитиму його до кінця свого життя», – розповіла дружина Героя
Карина.

Посмертно сержанта Синельникова нагороджено подякою та відзнакою «За оборону Коцюбинського» та медаллю від Голови ГУР «За мужність при виконанні спецзавдань».

Поховали захисника у селі Софіївська Борщагівка Київської області.

В Олександра залишилися батьки, дружина і донька 2021 року народження.