Старший солдат Олександр Васерук на псевдо Булька помер під час виконання службових обов’язків 27 листопада 2023 року в районі села Преображенка Запорізької області. Захиснику було 39 років.

Олександр – уродженець селища Зарічне Рівненської області. У 2001-му закінчив місцеву школу. У 2014-2020 роках працював у Зарічненському лісгоспі штабелювальником. Згодом їздив на заробітки в основному як будівельник. Захоплювався риболовлею, полюванням, комп'ютерними іграми (особливо серією S.T.A.L.K.E.R). Читав книги, цікавився історією. Дуже любив слухати музику. Все, що робив у цивільному житті, робив під музику.

Під час повномасштабного вторгнення чоловік захищав свою країну від окупантів у лавах 117-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Обіймав посаду майстра-номера обслуги мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї. Був нагороджений відзнакою «Золотий хрест».

«Він був майстром-номером обслуги міномета і допомагав мені виводить рівень, коли прицілювались. Для того, щоб зброя стріляла по цілі, треба було максимально рівно виставити її. Там були бульки, як на будівельному рівні. Коли в нього було все готове, він вигукував: «Булька». Це означало, що ми готові до стрільби і що зброя стоїть точно. Так і отримав свій позивний», – пригадав побратим загиблого на псевдо Ванюшин.

«Тато був такою людиною, яка могла підняти всім настрій, хоча й сам був би в журбі. Одного разу я впав у відчай, і він сказав таку фразу: «Ніколи нічого не бійся». Ці слова стали моїм гаслом. Він був завжди готовий прийти на допомогу, ніколи нікого в біді не кидав і мав золоті руки, які вміли геть усе. Потрібно щось зробити – тато вже щось робить і каже: «Чого стоїш? Давай допомагай». Коли починаєш якийсь діалог з татом, то таке відчуття, наче це – твій найкращий друг, з яким ви можете обговорювати будь-які теми. Сім'я для тата була пріоритетом №1 у житті. Коли тато був вдома, я був упевнений, що все добре. Нам його дуже не вистачає. Дякую тобі, тато, за все, що я маю в житті», – розповів Дмитро, син захисника.

Поховали Олександра в рідному селищі.

У воїна залишились мама, дружина і двоє синів.