Життя Олексія Косенка обірвалося під час повномасштабної війни проти ночі 15 червня 2024 року у Луцьку.

Олексій – родом із Херсона. Окупація рідного міста, обстріли, вимушений переїзд та розлука з рідними – усе це сильно похитнуло стан чоловіка.

Олексієві було 34 роки. Закінчив університет за напрямом екології, працював в управлінні маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради. Невимовно любив рідну Херсонщину. Комунікабельний, товариський. Був учасником спілки гідів, проводив екскурсії по Херсону. На дозвіллі любив риболовлю.

Під час війни приєднався до редакції «Район», зокрема став редактором стрічки новин сайту «Район.Скадовськ». Долучався до активностей редакції, де працював. Організовував позаробочі заходи.

«Олексій мріяв приєднатися до спілки журналістів, хотів своє життя повністю повʼязати з журналістикою і туризмом. Обожнював подорожувати. Перед тим, як відвідати ту чи іншу країну, читав багато літератури, вивчаючи її культуру і традиції. Колекціонував карти міст України, які відвідав, те ж саме і з закордонними містами», – розповіла мама Тетяна.

Наприкінці червня 2023-го у Херсоні був обстріл – прилетіло поряд із домівкою Олексія. Це змусило ухвалити рішення про переїзд. Олексій залишив рідне місто і перебрався до Луцька, де прожив майже рік. Місто йому сподобалося, згадують рідні. У Луцьку Олексій був учасником спільноти херсонців-переселенців.

«Під час окупації Херсона син допомагав Збройним Силам України з інформацією щодо розташування ворога. Він мріяв про вільний Херсон і всю Україну», – додала мама.

«Ми товаришували, працювали разом. Льоша – це та людина, про долю якої треба писати книжки, настільки він був цікавою та непересічною особистістю. Може пізніше я зможу розповісти про нього більше. Про те, наскільки він був класним», – сказала колега й товаришка Євгенія Вірлич.

«Олексій був добряком. Дуже дружелюбний, відкритий і щирий хлопець», – додала колега Іванна Антонюк.

В Олексія Косенка залишилися батьки і бабуся.