Солдат Олексій Вавушка, позивний Джаз, загинув 20 грудня 2023 року під час участі у бойових діях біля селища Нью-Йорк на Бахмутському напрямку Донеччини. Герою було 29 років.

Олексій Сергійович народився в місті Нова Каховка Херсонської області. Закінчив Харківський національний університет будівництва й архітектури та здобув магістерську ступінь. У цивільному житті був дуже талановитим висококваліфікованим архітектором, працював у провідних архітектурних бюро України: архітектурне бюро Олега Дроздова, архітектурне бюро Сергія Ільченка, AER bureau, 2STORM agency. Був причетний до проєктування таких об'єктів: парк та ковзанка біля «Рошену» на Деміївці (Київ), ЖК 31 Драгоманова (Київ), кінний клуб VG Horse Club (Харків) та багато інших. Колеги відзначають його великий внесок в архітектурну спадщину України, соціальну відповідальність, а також високі професійні навички та талант.

Також був переможцем та призером архітектурних конкурсів як українських, так і іноземних.

Archivision, 2015. Проєкт “Житловий квартал у м. Харків". 1 місце
Canactions 2016. Проєкт “Житловий квартал у м.Київ". 3 місце
TAB vision 2015. Проєкт “Площа Viru". People’s choice award
Street Geberit 2016. Проєкт публічної вбиральні. 3 місце
Проєкт з Реконструкції Ринку та Планування Парку Новонароджених м. Дрогобич 2022 рік. 2 місце

«Людина, яка назавжди залишиться частиною нашої команди. Олексій доєднався до команди бюро в 2016 році і працював над багатьма проєктами, серед яких – реконструкція Харківського ЛітМузею, реалізація кінно-спортивного клубу VG Horse Club в Харкові, а також проєкт виставкового простору Biruchiy в Херсонській області. Ми пишаємося сміливістю Льоші та памʼятаємо його як талановитого архітектора, що назавжди залишив слід як в українській архітектурі, так й історії нашої держави. Світла памʼять», – згадується на офіційній сторінці соцмереж архітектурного бюро «Дроздов і Партнери».

«Олексій Вавушка... Колись працювала в Новій Каховці з його тіткою, потім зустріла його підпис на заявках на видачу матеріалів по Новой Каховці в архіві Харкова, потім познайомились і багато спілкуватися, коли він взяв для диплома тему «Ревіталізація 8 кварталу Нової Каховки». Обговорювали тему, мету, підхід, збереглись його ескізи проєкту. Зустричались у Києві, коли він працював там.Тільки недавно подумала, що треба забрати з інституту його дипломну роботу для майбутнього музею міста, зовсім недавно, може якраз у ту мить, коли його не стало… Пишаюся знайомством», – пише Тетяна Євсеєва, член комісії з питань обліку об'єктів культурної спадщини у Міністерстві культури.

Олексій мав на меті, після перемоги і деокупації його рідного міста, першочергово зайнятися відбудовою та збереженням історичного вигляду міста Нова Каховка.

Наприкінці літа 2022 році чоловік залишив свою професійну діяльність та добровільно долучився до лав ЗСУ. Службу проходив у 101-ій окремій бригаді охорони Генерального штабу. Займався аеророзвідкою.

За час служби був нагороджений відзнаками «За оборону України», «Сталевий Хрест», «Ветеран війни».

«Коли Льоша тільки мобілізовувався і обирав собі бригаду і посаду, то його головною умовою було – працювати саме на лінії фронту, щоб бути максимально корисним. Тилові, штабні посади він навіть не розглядав. Він був не тільки сміливим і відданим своїй державі, але й фантастично талановитим у багатьох речах (він гарно малював, писав прозу і грав на гітарі), а також був надзвичайно доброю людиною, моральним компасом, справжнім прикладом мужності та високих патріотичних якостей. Льоша був для багатьох вірним другом, вчителем, опорою, впевненим плечем поруч, яскравим сміхом і чудовим гумором. Нас пов’язує історія в 12 років, справжнє маленьке окреме життя зі злетами та падіннями. І здавалось, що все ще тільки буде попереду. Але як виявилось, у Льоші було все, окрім часу. Він для мене – справжня споріднена душа, мій друг і найбільше кохання», – розповіла його кохана Катерина Сенько.

«Більше двох місяців не можу нормально зібратись з думками та усвідомити, що тебе вже нема з нами. Кожен раз, коли хочу звернутись до тебе, то одразу впадаю у якусь темряву, з якої нема виходу. Хто знав, що тоді, на пішохідному переході, в один з перших днів у великому місті, ми познайомимось і ти станеш близьким другом. Таким другом, про якого можна тільки мріяти: тим, хто тебе завжди підтримає, тим, з ким можна спілкуватись про будь-що, тим, з ким будуть безліч спільних інтересів, якісь ідеї. По типу – «чувак, ми маємо записати подкаст» або «чел, ми маємо зробити свою рок-групу», «напишемо свої хіти». З ким можна завалитись в той самий бар і зависати там до останнього. Хоч ми і мали можливість спілкуватись годинами, пережили купу історій, ти все ще залишився для мене загадкою з купую питань, на які я вже не отримаю відповідей, але знаю головне – ти найталановитіший і найсміливіший з усіх, кого я зустрічав, але, як кажуть старі легенди – найкращі йдуть першими. Я вже не такий молодий як тоді, а тебе вже нема з нами. Спочивай з миром, друже, цьому світу без тебе буде кепсько. Льоша загинув 20.12.2023, будучи воїном, яким він не мав бути, на війні, якої не повинно бути. Він багато чого не встиг зробити, як і багато чого не встиг сказати. Та, перечитуючи наші останні бесіди, гадаю, він хотів би, щоб ви встигали жити та не втрачали одне одного, бо, будучи на фронті, він гостро відчував ці речі. Другу, сину, Герою – вічна слава!» – ділиться його друг Влад Велицький.

Поховали Олексія на Алеї Героїв Лук'янівського кладовища в Києві.

У захисника залишилися батьки, друзі, кохана та улюблений пес Рем.