Старший лейтенант Олексій Зозуля, позивний Льотчик, загинув 31 березня 2022 року в Маріуполі Донецької області. Він полетів на допомогу побратимам в оточене місто. Поліг під час ворожого штурму на позиції «Сосна». У квітні захисникові виповнилося б 52 роки.

Олексій народився і виріс у Черкасах. Навчався в місцевій школі №6. З дитинства захоплювався спортом та автомобілями. Дуже любив тварин. Після школи вступив до льотного училища. У 1992 році отримав професію пілота цивільної авіації. Після навчання повернувся в рідні Черкаси. Працював у аеропорту. Літав на Ан-2.

Самостійно виховував сина Ігоря. Хлопчику було 9 років, коли батьки розлучилися. Він залишився з татом. В 2003 році Олексій одружився вдруге. У 2011-му в шлюбі народився син Артем.

Восени 2014-го Олексій разом із товаришем добровольцями вступили в «Азов». За рік повернувся до роботи пілотом. Займався лісопатрулюванням і десантуванням парашутистів.

Відразу ж після початку повномасштабного вторгнення Олексій пішов у місцеву територіальну оборону. А потім поїхав у Київ, де приєднався до підрозділу Сил спеціальних операцій «Азов». Спочатку воював на Київщині. Наприкінці березня на гелікоптері вирушив на допомогу побратимам в оточений окупантами Маріуполь. Там і прийняв свій останній бій.

«28 березня голос батька був не таким, як раніше. В ньому відчувалася тривога, мені навіть здалося, що батько нібито прощається зі мною. Я зрозумів, куди він зібрався. На той момент росіяни рівняли з землею Маріуполь, де були його побратими з 2014 року. І я бачив, як важливо батькові було туди дістатися. І хоча пройшли роки після звільнення зі служби, про «Азов» батько не забував, то була його друга родина. Він сумував за хлопцями, цінував тих, хто роками продовжував боротьбу проти росіян. Вони періодично зустрічалися, це були душевні зустрічі. Батько мені завжди розповідав, хто з його хлопців виріс у посаді, хто яке звання отримав», – розповів син Ігор.
«Він був для мене прикладом у всьому. Своїм дітям розповідаю, що їхній дідусь – справжній герой. Як і всі інші добровольці, які прийняли рішення добровільно летіти в окуповане місто, знаючи, що це квиток в один бік», – додав Ігор.

У захисника залишились двоє синів та онуки. Його старший син Ігор теж льотчик. Він займається транспортуванням поранених бійців на вертольоті.

Рідні досі не змогли поховати Олексія. Він перебуває у статусі безвісти зниклого.


***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.