Життя Олесі Сокур відібрав російський обстріл Києва проти ночі 1 січня 2025 року. Вона загинула у власному домі від уламків ворожого безпілотника. Поряд обірвалося життя її чоловіка Ігоря Зими.

Олесі було 64 роки. Науковиця, професорка, біохімікиня.

Народилась в місті Умань Черкаської області. Школяркою разом із батьками переїхала до Києва. Зростала у родині науковців і педагогів. Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

У 1998-му в Інституті клінічної радіології Наукового центру радіаційної медицини Академії медичних наук України захистила кандидатську дисертацію про антиоксидантні системи у постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС.

З 2001-го працювала в Київському національному університеті. Вивчала біохімічні механізми уражень клітин при патологіях шлунково-кишкового тракту – це стало основою її докторської дисертації, яку захистила у 2013-му.

Дослідження Олесі вирізнялися глибиною аналізу і застосуванням новітніх методів, а її праці зробили вагомий внесок у розвиток біохімії, зокрема у розуміння механізмів розвитку патологій травного тракту і впливу радіації на організм.

Чоловік Олесі – Ігор Зима – також був науковцем: професор, нейробіолог. Вони підтримували одне одного, цінували час разом. Любили ходити в театр.

«Олеся Вадимівна була талановитою науковицею. Дуже доброю і ввічливою, інтелігентною, толерантною. Любила життя і вміла його жити. Розділяла захоплення чоловіка, Ігоря Григоровича, риболовлею. Вони часто, а особливо навесні, виїздили на природу. Олеся вміла дружити, мала багато друзів. Навколо себе створювала атмосферу тепла і любові», – розповів близький друг родини Микола Макарчук.

Дочка Олесі Сокур померла від хвороби. У науковиці залишились брат Андрій та племінниця Анна.