Солдат Павло Мовчанюк, позивний Фауст, прийняв свій останній бій 17 червня 2023 року в районі селища Золота Нива Волноваського району Донеччини. Під час виконання бойового завдання він отримав смертельні поранення. Восени захиснику виповнилося б 30 років.

Павло Володимирович народився і жив у місті Києві. У 2010 році вступив до Українського державного університету імені М.Драгоманова на спеціальність «Соціологія». Після 1 курсу перевівся на факультет соціології у Київський національний університет імені Т.Шевченка. Він був щиро зацікавленим у навчанні та дослідженнях. У 2017-му захистив магістерську роботу про перспективи розвитку феноменологічної соціології. Мав непересічний інтерес як до теоретичних, так і до життєвих проблем, які вивчає соціологія. Із січня 2020-го працював на посаді менеджера проєктів відділу фінансових досліджень у ТОВ «КОНСЮМЕР БІЗНЕС РЕСЕРЧ». Любив походи в гори, книги, музичні фестивалі.

З початком повномасштабного вторгнення Павло долучився до побудови захисних укріплень на території Солом’янського району Києва. 14 березня 2022 року, не маючи попереднього військового досвіду, добровільно приєднався до лав ЗСУ. Служив у 26-му окремому стрілецькому батальйоні (в/ч А4028). Обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника. Взяв собі позивний на честь улюбленого літературного героя.

Початком бойового шляху стало виконання військових завдань на сході Київщини. Далі стрілецький батальйон виконував завдання зі створення та облаштування оборони міста Києва, включно з ділянками українсько-білоруського кордону. З грудня 2022-го батальйон виконував бойові завдання за призначенням на Шахтарському напрямку Донеччини.

«Мій син пожертвував собою заради перемоги, заради не лише нашої свободи, а й усієї Європи та всіх людей вільного світу. За рідну українську землю він стояв живим щитом проти ворожої артилерії і танків. Павло з честю та гідністю виконав свій обов’язок громадянина України. До останнього подиху залишився вірним побратимам, українському народові, Батьківщині. Йдучи пліч-о-пліч зі своїми побратимами, не боячись втратити найцінніше – життя, син мужньо захищав інших від московських окупантів. Неможливо загоїти біль від втрати рідної людини!» – сказала мама загиблого Марія В’ячеславівна.

«Павло був дуже мужнім, відповідальним, розумним. Він не міг миритися з несправедливістю, тому з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. Павло – найкраща людина, яку я знала у своєму житті. Цінності, в які він вірив, є для мене моральним орієнтиром», – поділилася його сестра Тетяна Долюк.

«Павло загинув, захищаючи всіх нас. Я не знав більш достойної, вольової, зібраної та дисциплінованої людини. Гідний син України. Він був надзвичайним другом – в ньому я ніколи не сумнівався. Це надзвичайна втрата та горе. Сподіваюсь, що у Вальгаллі або там, куди відходять найкращі, Павлу знайдеться наймальовничіша гора, найкраща книга, найгучніший музичний фестиваль і ще багато речей, які він не встиг побачити у свої 29. Герою слава!» – додав його друг.

«Павло був справжнім воїном, людиною слова, зразком незламності та міцності духу», – зазначили побратими.

Поховали воїна на Берковецькому кладовищі Києві.

У Павла залишилися мама, інші рідні, друзі та побратими.