29-річний десантник Павло Романенко загинув 24 травня 2022 року під час оборони Харківщини.

Павло народився у селі Біляївка Оренбурзької області РФ. Згодом переїхав до Києва. Закінчив Житомирський державний технологічний університет за спеціальністю «Автомобільний транспорт».

Брав активну участь у Революції Гідності. А коли почалася російсько-українська війна у 2014-му, пішов добровольцем захищати Україну у складі 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь». Брав участь в АТО, взяв позивний Кандагар

У 2017-2018 роках служив у батальйоні «Миротворець» Національної поліції України у Київській області. У 2018-2019 рр. був інструктором з особистої безпеки тренінгового центру Нацполіції.

З 2019-го Павло пов’язав життя вже із ЗСУ. Служив у 131-му окремому розвідувальному батальйоні. У жовтні 2020 року Павло підписав контракт з 95-ю окремо десантно-штурмовою бригадою. Зайняв посаду старшого навідника розвідувального взводу.

За вісім років війни пройшов найгарячіші точки Донецької та Луганських областей: Слов’янськ, Мар’їнка, Дебальцево, Авдіївка, Зайцеве, Щастя, Майорськ, Сєвєродонецьк, Широкине, тощо.

Восени 2021 року Павло вирушив виконувати бойові завдання на територію ООС. Він мав повернутись у квітні 2022 року. Однак повномасштабна війна зруйнувала всі плани.

Так підрозділ Кандагара з Донецької області перекинули на Харківський напрямок. Там захисник і прийняв свій останній бій – біля н.п. Довгеньке під Ізюмом.

«У звичайному житті Павло завжди був світлим, доброзичливим, сміливим, справедливим. Але на війні був безжальним до ворогів. Друзі та побратими називали його «Розвідник від Бога», «Справжній Вікінг», «вроджений диверсант». Він був товариським, побратими його дуже любили та тягнулись за ним, брали приклад з нього», – розповіла дружина загиблого Юлія.

Молодший сержант Романенко посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Героя на Лісовому цвинтарі у Києві.

Вдома на нього чекали дружина та 2-річна донечка Ксенія.