Солдат Павло Савчук, позивний Паштет, загинув 6 лютого 2023 року в бою з окупантами за місто Бахмут на Донеччині. Наприкінці лютого воїну мало виповнитися 32 роки.

Павло народився в селі Мала Стружка Хмельницької області. Навчався у Малостружківській і Струзькій школах. Потім закінчив Державний податковий університет у місті Ірпінь. Жив у Києві. У мирному житті працював керівником відділення дистрибуційної компанії. Мав багато сертифікатів та відзнак, був сомельє, любив спорт, грав у футбол.

Під час повномасштабного російського вторгнення, на початку березня 2022-го, чоловік приєднався до лав захисників України. Став стрільцем 205-го окремого батальйону територіальної оборони Збройних Сил України. Після проходження підготовки вирушив на передову боротися проти окупантів.

За свою службу боєць був нагороджений медалями «Хрест Свободи», «Честь. Слава. Держава» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

«Я втратила дуже дорогого сина, найкращого, щирого, доброго, товариського, розумного, тактовного, веселого, надійного. Справжнього сина України, який збудував собі кар’єру, обіймав посаду керівника, згуртував навколо себе хорошу команду і в перші дні війни пішов добровольцем захищати країну. Не роздумуючи. Говорив мені: «Мамуль, після перемоги Україна буде зовсім іншою», свято вірив у це, допомагав усім побратимам, як тільки міг. Під час бою врятував життя побратиму, який не міг змиритися з тим, що він старший і живий, а Павло загинув… Його всі дуже любили, племінники просто обожнювали. Я дуже сумую за ним і хочу, поки жива, розповідати про сина скрізь. Пам‘ять повинна жити про наших найкращих синів і дочок України, які віддали своє життя за нас…» – поділилася Валентина Савчук.

«Павло – життєрадісний та справедливий, сильний духом, лідер, з великим добрим серцем. Був справжнім другом та душею компанії», – розповіли колеги загиблого.

«Пашка, ти наш Пашка.... Не сприймає цю сумну звістку ні розум, ні серце... Вічна світла пам'ять Тобі, наш мужній Воїне! Ми вже безсилі зупинити твій політ... Прости нас... Щирі співчуття матері і всій родині, друзям…» – написала знайома Валентина.

Поховали Героя на Лісовому кладовищі Києва.

Його друзі з Києва привезли магнолії та висадили Алею пам‘яті біля школи, де навчався загиблий. Також у рідному селі Мала Стружка на честь Павла перейменували вулицю.

У захисника залишилися мама Валентина Ростиславівна, сестра Ірина, племінники Вова та Ілля, інші рідні, друзі та побратими.