42-річний солдат Петро Лісовий, позивний Лєший, загинув 5 листопада 2022 року поблизу селища Спірне Бахмутського району Донеччини. Під час стрілецьких боїв Петро, прикриваючи бойових побратимів, потрапив в оточення ворога. За словами очевидців, було чути, як росіяни пропонували йому здатися в полон. Але він відмовився. Після того пролунали вибух та автоматні черги.

Петро Романович родом із села Біла Тернопільської області. Навчався в місцевій школі. Потім здобув професію опоряджувальника будівельного в Чортківському вищому професійному училищі. Працював і в Україні, і за кордоном. Здебільшого займався ремонтними роботами. У вільний час любив грати в футбол і рибалити. У 2014-2015 роках брав участь в АТО.

25 лютого 2022 року знову став на захист Батьківщини від ворога. Службу проходив у 105-ій окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Був навідником зенітного артилерійського відділення 80-го окремого батальйону.

«Ми жили дуже дружно, брат у всьому мені допомагав. Коли йому було 17 років, помер наш батько Роман. Йому теж було 42 роки… Петро мав золоті руки, всі були задоволені його роботою. Був хорошим братом, сином, батьком і другом. Завжди всім стримався допомогти – роботою, порадою, підтримкою чи фінансами. Друзів мав багато. Вдома все намагався зробити та допомогти мамі у всьому. Був гарним господарем. Всі ремонти вдома зробив сам. Коли воював в АТО, допомагав побратимам, навіть робив заготовку дров, тому йому дали позивний «Лєший». Характер він мав шустрий, всюди його було забагато, всюди був перший і так само – на війні. Коли він телефонував, ніколи не скаржився, говорив, що в нього все добре. Коли йшов на позицію, казав: «Повернуся з позиції і додому у відпустку». Але, на жаль, ми його не дочекалися живого», – розповіла рідна сестра загиблого Ольга.

«Хотіла б подякувати за все зроблене ним мені, а найголовніше за те, що віддав своє життя, щоб жити нам у мирній Україні! Слава Україні! Героям Слава!» – написала його племінниця Анастасія.

Поховали Героя в рідному селі. Посмертно йому присвоєне звання «Почесний громадянин міста Чортків».

У Петра залишилася мама Євгенія, сестра Ольга, колишня дружина Наталя, донька Вікторія, син Назар, а також інші рідні, друзі та побратими.