top of page
Петро Самборський
16 березня 2023 року
Старший солдат Петро Самборський, позивний Абрек, загинув 16 березня 2023 року біля села Новоданилівка Запорізької області. Виконуючи бойове завдання, захисник потрапив під ворожий мінометний обстріл. Воїну назавжди 45 років.
Петро народився в селі Устя Вінницької області. Закінчив 9 класів сільської школи, потім пішов на курси трактористів. Пройшов строкову військову службу, потім працював зв’язківцем в районному відділі телефонного зв’язку. Проте за покликом серця все ж змінив фах на механіка в автопарку і залюбки цим займався впродовж всього життя. У 2014-2015 роках брав участь в АТО на Донбасі, отримав дві контузії та згодом повернувся додому.
У перші дні повномасштабної війни Петро повернувся до лав ЗСУ, щоб вдруге стати на захист рідної країни. Воював проти окупантів у складі 65-ої окремої механізованої бригади. Був стрільцем.
«Мав особливу манеру вітання, яка була притаманна тільки йому. Завжди усміхнений і щирий. Людина, яка допомагала в будь-який час і будь-кому. У нього все було швидко, завжди кудись поспішав. Залюбки спілкувався і з дорослими, і з малими. З усіма знаходив теми для розмови. Малеча із задоволенням волочила свою техніку, бо знала, що дядько Петро точно відремонтує. Під час останньої відпустки прощався з усіма, ніби відчував, що це остання зустріч. Дітлахам накупив солодощів. Пішов на сповідь, провідав побратимів на кладовищі, а згодом став їхнім сусідом. Вічна пам'ять та вічне царство нашому Герою та усім полеглим захисникам», – розповіла кума загиблого Роксолана.
«Усі, хто знав Петра, не переставали дивуватися його завзятості, енергії, прагненню воювати, нищити ворога, здобувати перемогу. Він був справжнім воїном. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Та нехай добрий, світлий спомин про загиблого захисника України стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував», – додали у Бершадській міській раді.
Поховали воїна у рідному селі.
У Петра залишилися мама Олена Кирилівна, батько Михайло Миколайович, рідні, друзі та побратими.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page