top of page
Петро Юсип

Петро Юсип

19 серпня 2023 року

34-річний солдат Петро Юсип, позивний Ковбой, загинув 19 серпня 2023 року в районі селища Урожайне на Донеччині. Під час виконання бойового завдання отримав смертельні поранення внаслідок мінометного обстрілу.

Петро Іванович народився в селі Кальна Івано-Франківської області. Закінчив Стрийське вище художнє професійне училище №16, де отримав фах виробника художніх виробів з дерева; верстатника деревообробних верстатів. Захоплювався літературою, ходив у походи, любив природу й обожнював фотографувати краєвиди. Тренувався на скеледромах це було його хобі. Певний час працював за професією. Майстрував меблі та художні вироби з дерева. Згодом опанував професію фасадника, працював на будівництві в Києві. Він завжди прагнув чогось нового, тому не стояв на місці, освоював нове, розвивався та вдосконалював набуті навички. Якийсь час працював в Чехії на заводі, а згодом влаштувався далекобійником у Польщі.

З початком повномасштабної війни, 4 березня 2022 року, добровольцем пішов захищати Батьківщину. Був зарахований водієм до 710-ої бригади охорони Держспецтрансслужби МОУ. Пройшов вишкіл та отримав спеціальності водія-стрільця, снайпера 2-ї категорії. В квітні 2023 року долучився до бойового підрозділу 1-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу штурмової роти 710 БрО.

«Під час проходження служби в штурмовій роті Петро проявив себе як справжній Герой, справжній українець, якого гідно виховала родина! Як тільки ми заїхали в Донецьку область, прийшов наказ штурмувати ворожу посадку. Він впевнено виконував усі накази, сміливо йшов у бій, поводив себе як справжній воїн! Петро був завжди добрим, справедливим і працелюбним. Він був нашим перукарем, стриг усю роту, побратими з радістю йшли до нього, він нікому не відмовляв. Останній раз, коли ми були з ним на позиції, я отримав поранення. Петро старався якнайшвидше зв’язатися з командним пунктом, щоб забезпечити евакуацію, хоча в цей час продовжувався штурм наших позицій і потрібно було ще встигати завдавати відповідь окупантам! Він був сміливим і впевненим у собі Героєм!», – зазначив командир відділення з позивним Бетер.

«Петро був чудовою людиною, хорошим другом, прекрасним сином і найкращим братом. Нам його дуже не вистачає, разом з ним кожен із нас втратив частинку себе. Він мав добре почуття гумору та багато друзів, був чуйним, добрим, щирим та працьовитим. Любив життя і мав багато планів. Будував свій дім, де планував створити сім’ю. Однак всі його плани і сподівання зруйнувала війна…» – розповідають рідні Героя.

Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «Лицар бойового чину».

Поховали воїна в рідному селі.

У Петра залишилися мама, брати та сестри, для яких ця втрата стала непоправною.



Розкажіть про цю історію іншим

Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.

Інші загиблі

Урожайне, Донецька область

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих:

bottom of page