Головний сержант Руслан Галько на псевдо Малиш загинув 21 березня 2024 року біля міста Гуляйполе Запорізької області. Виконуючи службові обов’язки, отримав множинні уламкові поранення під час мінометного обстрілу ворога. Захиснику було 50 років.

Руслан родом з селі Ямна Івано-Франківської області. Навчався в Ідрицькому сільськогосподарському технікумі на ветеринара. Потім пройшов строкову військову службу. Працював будівельником, у вільний час не забував про свою професію за фахом. З юних літ захоплювався військовою справою та був вправним стрілком. У мирному житті його часто кликали «майстром на всі руки», адже він міг виконувати будь-яку роботу по господарству та завжди був радий допомогти в будівництві друзям і знайомим. Обожнював тварин, особливо собак. Вважав, що пес – єдиний щирий друг людини.

З початком повномасштабної війни чоловік взяв до рук зброю та став на захист Батьківщини. Руслан служив у 76-му батальйону 102-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був головним сержантом стрілецької роти. Нагороджений відзнаками: «Золотий хрест» та «За хоробрість в бою».

«Тато був людиною слова та честі, ніколи не зраджував своїм моральним принципам та завжди допомагав всім, хто цього потребував в його оточенні. Зі згадок татових побратимів, він завжди йшов в бій першим, а повертався останнім. Завжди бракуватиме його позитивного настрою та слів підтримки в найпохмуріші моменти життя», – розповіла Наталія Галько.

Поховали Руслана в рідному селі.

У нього залишились дружина, син, донька та онук.