Лейтенант Руслан Іванов, позивний Булат, загинув 12 квітня 2023 року, обороняючи від окупантів місто Бахмут на Донеччині. Під час ворожого обстрілу офіцер отримав осколкове поранення, яке обірвало його життя. Воїну було 32 роки.

Руслан народився у Києві. Після здобуття освіти в 2008 році пішов служити до Управління державної охорони України. З дитинства займався спортом, вів активний спосіб життя. За 10 років служби в УДОУ брав участь у змаганнях з рукопашного бою та отримував багато відзнак. У 2014 році брав участь в АТО на Донбасі. За оборону міста Словʼянськ був нагороджений відзнакою. Отримав статус учасника бойових дій.

З початку повномасштабного вторгнення Руслан боронив Київщину на Броварському напрямку. Згодом вирушив на інші гарячі ділянки фронту. Служив у Головному управління розвідки Міноборони України.

«Мій чоловік був надзвичайною і доброю людиною. Допомагав усім навкруги. До нього дослухалися оточуючі та брали з нього приклад. Він був люблячим чоловіком майже 17 років, пліч-о-пліч щасливо йшли по життю, будували плани на майбутнє. Він був кращим чоловіком, сином, братом, другом. Руслан – зразок справжнього українця, патріота, побратима, друга. Приклад, яким повинен бути справжній чоловік. Він був мужнім воїном, людиною слова, зразком незламності та міцності духу. Я знаю, що наше кохання вічне. Я кохатиму тебе із землі, а ти мене – з неба…» – написала Юлія Іванова.

«Мій брат був чудовим. Він – душа компанії, відповідальний, сильний, безстрашний, а головне – веселий. Дуже любив маму, мав великі плани на те, як вилікувати та допомогти їй жити повним життям. Він багато часу приділяв племінникам, грав з ними у різні ігри. Він віддав життя за майбутнє України. У нас із дня його загибелі обірвалося все в душі…» – розповіла Оксана Іванова.

«Руслан – це найпозитивніша людина в моєму житті. Чоловік, який завжди та всім допомагає, підтримує», – додала кума загиблого Наталія.

Посмертно Іванов Руслан Васильович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Героя на Алеї Героїв Лісового кладовища у Києві.

Вдома на Руслана чекали мама, дружина, сестра, племінники та друзі.