top of page
Руслан Мороз
17 червня 2022 року
Старший сержант Руслан Мороз загинув 17 червня 2022 року біля села Цапівка на Харківщині. Перебуваючи на позиціях, потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Разом із ним тоді загинули 8 побратимів. За місяць, 16 липня, воїну виповнився б 41 рік.
Руслан родом з села Слободо-Петрівка Полтавської області. Закінчив 11 класів місцевої загальноосвітньої школи. В 1999 році був призваний на строкову службу до ЗСУ. Після повернення розпочав трудову діяльність на Морозівській птахофабриці на посаді начальника охорони. Жив із родиною в селі Морозівка. Останні 8 років працював у службі безпеки ТОВ «Нова пошта». Вільний час присвячував сім’ї, яку дуже любив. Власноруч лагодив усе вдома, міг також відремонтувати будь-яку техніку чи транспортний засіб.
На фронт чоловік потрапив на початку квітня 2022 року. Служив у 32-му окремому стрілецькому батальйоні (в/ч А4020) Збройних Сил України. Обіймав посаду начальника складу взводу матеріально-технічного забезпечення. Через 2 тижні навчань Руслана відразу відправили на передову.
«Руслан дуже любив свою сім'ю. Умів абсолютно все: в домі, який він побудував, все зроблене його руками. Йому навіть на фронті сказали: як так може бути, що ти усе вмієш? Будь-який інструмент – косарки, зварювальні апарати, пили, на будь-якому транспорті – ЗІЛ, трактор, машина вантажна, легкова, мотоцикл – усе це вмів. У нього було дуже багато друзів. На похорон прийшла, здається, не одна тисяча людей. І я навіть дивуюсь – усі, з ким він був знайомий, вважають його своїм другом. А все тому, що він завжди усім допомагав, нікому не відмовляв», – розповіла його дружина.
«Дуже відповідальна, добра людина, дружній та хоробрий, лідер у колективі. До своїх обов’язків підходив з совістю, виконував їх якісно і жодних нарікань на його роботу ніколи не було. Руслан був був дуже гідною людиною, людиною з великої літери, високошанованою і чесною», – додали колеги.
Захисника поховали у рідному селі Слободо-Петрівці. Там вулицю Гагаріна перейменували на вулицю Руслана Мороза.
У Руслана залишилися батьки, дружина, донька, рідні, друзі, колеги та побратими.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page