Лейтенант Руслан Панченко загинув 30 жовтня 2022 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Краснолюбецьк на Херсонщині. Офіцеру був 31 рік.

Руслан народився в селі Суботці Кіровоградської області. Жив у місті Олександрія. Навчався у школі №10. Потім закінчив Київський авіаційний університет і Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України. Працював начальником групи реагування у підрозділі ДСНС України у Кіровоградській області. Згодом поїхав працювати до Польщі. Одружився та понад усе бажав, щоб його рідні жили у мирній країні.

Наприкінці лютого 2022-го мав знову їхати за кордон на роботу, але почалася велика війна. Руслан приєднався до лав 61-ї окремої механізованої Степової бригади ЗСУ. Був начальник зв’язку-командиром взводу управління 40-го гаубичного самохідно-артилерійного дивізіону.

«Сміливий, веселий, щирий, відкритий, уважний, життєрадісний, легко знаходив спільну мову з незнайомими людьми, був душею компанії. Завжди готовий прийти на допомогу та вирішити будь-які питання. Він був доброю, щирою людиною, найкращим сином для матері, найкращим братом для сестри, турботливим чоловіком для дружини та люблячим батьком для своєї доньки. Мав дуже багато планів, але не встиг.... Наприкінці лютого мав їхати за кордон працювати. Але почалась клята війна. Руслан відразу сказав: «Мамо, я там потрібен. Хто, як не я, буде тебе захищати? Вір мені. І все буде добре». Він дуже любив свою сім'ю, своїх милих дівчат. Мріяв повезти свою принцесу й дружину на море в Єгипет, але доля розпорядилась по- іншому. Він віддав найцінніше – своє життя, щоб ми жили у вільній країні. Ми всі пишаємось тобою, Наш Герою! Твою посмішку, погляд і голос будемо пам'ятати завжди! Ти – в наших серцях», – розповіла мама офіцера Ольга.

Поховали Героя на військовому кладовищі міста Олександрія.

Вдома на Руслана чекали мама Ольга, сестра Вікторія, дружина Оксана й донька Софія.