Молодший сержант Руслан Северин, позивний Сєвєр-2, загинув 2 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання біля села Стельмахівка на Луганщині. За тиждень захиснику виповнилося б 22 роки.

Руслан народився в селі Красна Слобідка Київської області. Там пройшли його дитячі та юнацькі роки. У 2019 році закінчив Краснослобідську школу. Потім вступив до Київського фахового коледжу ресторанного господарства Національного університету харчових технологій. Захоплювався волейболом і більярдом. Інколи ходив на рибалку. Дуже любив тварин.

У 2021 році хлопець був призваний на строкову службу до Національної гвардії України. Згодом він підписав контракт. Служив у 1-ій Президентській бригаді оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка, яка пізніше отримала назву «Буревій». Під час повномасштабної війни Руслан був командиром відділення в підрозділі «Ірбіс».

«Для мене він залишився «маленький»… це мій маленький, який боявся, але завжди вставав і йшов у бій. Він був найсміливішим хлопцем з добрим і чистим серцем. Так, бував і вредним, і неслухняним, і трішки розсіяним, але за це я його любив і поважав та поважаю! Він назавжди в моєму серці, і його місце там не замінить ніхто. Для побратимів він був «синочком», оскільки найменший серед всіх. Вони ніколи про нього погано не говорили, завжди вчили його. І він тягнувся до них, хоч йому інколи було з ними «нудно». Для них то найсміливіший молодий хлопець, якого вони знали. Вони його поважали. Завжди підгодовували солоденьким», – розповів командир Руслана.

Поховали нацгвардійця на кладовищі у рідному селі.

У Руслана залишилися мама, бабуся, сестра, двоє братів, один з яких продовжує воювати за Україну.