Солдат Руслан Штефанюк помер у лікарні імені Мечникова міста Дніпра 30 квітня 2024 року. Причиною смерті стали гостра серцево-судинна недостатність та дифузна травма головного мозку. В травні воїну виповнилося б 38 років.

Народився Руслан у місті Кузнецовськ, нині – Вараш, Рівненської області. Навчався у Сутисківській школі, яку закінчив у 2003-му. Того ж року вступив до Вінницького політехнічного університету, зараз – Вінницький національний технічний університет, де здобув освіту за спеціальністю теплогазопостачання та вентиляція. Працював за спеціальністю у приватних підприємствах Вінниці та Києва.

З початком повномасштабного вторгнення Руслан був мобілізований до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, де служив на посаді стрільця-кулеметника.

«Він був дуже добрим, веселим, ніжним, любив життя. Мав багато планів на майбутнє, дуже любив свого синочка, називав його «мій Зайчик», завжди питав, як він. Вони рідко бачились, але синочок постійно його чекав. Руслан не встиг попрощатись з Тімурчиком, бо він спав. Це була остання зустріч: 2 дні, які ми провели разом. Мій коханий котику, я тебе завжди буду кохати, ти був найкращим чоловіком і батьком. Ти – наш Герой, завжди в наших серцях і думках. Ніколи про тебе не забудемо! Дуже любимо і завжди будемо любити – твоя дружина і синочок Тімурчик», – написала дружина Юлія.
.
Поховали захисника у селищі Сутиски Вінницької області.

У Руслана залишились дружина та син, якому на момент загибелі тата було 3 роки.