Захисник Сергій Абдюков, позивний Твікс, загинув 26 березня 2022 року в місті Маріуполі Донецької області під час виконання бойового завдання. Воїн вийшов на позицію з переносною протитанковою системою NLAW, аби відпрацювати по ворожому танку. Та, на жаль, не встиг цього зробити. Захиснику було 24 роки.

Сергій народився у місті Харків. Там закінчив школу № 143 і вступив на навчання у Харківський електромеханічний фаховий коледж на факультет «механічна інженерія». Згодом навчався у Міжрегіональній академії управління персоналом у Маріуполі.

Ще з юних літ обожнював заняття спортом і переніс цей інтерес до активного способу життя у дорослий вік. Займався тайським боксом, фехтуванням, грав у настільний теніс та футбол. Був фанатом футбольного клубу «Геліос» (Харків), засновником і лідером єдиного навколофутбольного колективу на трибуні. Цікавився філософією та літературою, самостійно вивчав англійську мову, постійно розвивався.

У 2014 році під час революційних подій захищав рідний Харків від проросійськи налаштованих тітушок. У 2018-му почав наполегливо готуватися для вступу в полк «Азов», адже не міг бути осторонь, коли у його країні триває війна. Врешті завдяки своїм старанням зміг отримати омріяний шеврон «Азова». З 2019-го виконував бойові завдання практично на всій лінії зіткнення: виїжджав у складі батальйонної тактичної групи на Світлодарську дугу, стримував ворожу агресію на Луганщині, мав ротації у Водяне, Гнутове, Новотошківку, Піски. Побратими згадували Сергія як дуже відкриту, щиру людину і воїна, на якого завжди можна покластися.

«Усмішка з обличчя Твікса не зникала ніколи. Памʼятаю дні, коли почалася велика війна. У нас майже кожен день були бої, нас обстрілювали з усього, що тільки можна. Всі були дуже втомлені й трохи шоковані від масштабів й інтенсивності. Але навіть тоді Твікс на питання «Як справи?» усміхався і відповідав своє фірмове «Всьо огонь», – згадує побратим Ігор.

Навесні 2022 року Сергій планував побратися зі своєю коханою дівчиною Марією. На жаль, статися цьому завадила повномасштабна війна.

«Наше кохання було казковим. Тільки у стосунках із Сергієм я зрозуміла, що таке любов, про яку пишуть у книжках. Він кожного дня робив мене найщасливішою дівчиною у світі, а наша квартира була схожа на оранжерею, де завжди було повно квітів. Ми мали все, окрім часу», – говорить наречена захисника Марія.

Початок повномасштабної війни Сергій зустрів у Маріуполі, де служив і проживав з 2018 року разом зі своєю нареченою. За місяць до 24 лютого він відвіз дівчину в рідний Харків, адже відчував небезпеку. Коли у Харкові пролунали перші вибухи, дівчина одразу написала коханому. Він попросив її не хвилюватися і сказав, що ворог намагається налякати українців. «Все буде добре», – запевняв Сергій.

З кожним днем ситуація у Маріуполі ставала все більш напруженою. Сергій міг зникнути зі звʼязку на два тижні, а згодом повернутися. По можливості він намагався підтримувати контакт зі своїми близькими. 25 березня Марія востаннє з ним спілкувалася. А через два дні побратими повідомили дівчині про загибель її нареченого.

У червні 2022 року Сергія вдалося повернути додому під час першого обміну тілами. А за місяць рідні та близькі змогли попрощатися із захисником у Київському крематорії. Похований воїн на Лукʼянівському кладовищі у Києві.

«Нам завжди було важко прощатись. Коли я хоронила коханого, то разом з ним поховала і частинку себе. Тепер вважаю своїм обов’язком нести світлу пам’ять про Сергія, говорити про нього поки живу сама. Маю жити за нього. Справжнє кохання ніколи не проходить. Сергій назавжди зі мною і в моєму серці», – говорить кохана дівчина героя.

За свою відважну службу Сергій Абдюков був нагороджений низкою нагород, серед яких орден «За мужність» III ступеня (посмертно). Щоб зберегти памʼять про воїна, на фасаді його рідної школи встановили меморіальну дошку.

У Сергія залишилися наречена, мама, молодші сестра та брат. Рідний брат наразі перебуває у російському полоні.



***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.