Солдат Сергій Григорʼєв, позивний Юрійович, помер у російському полоні 20 травня 2023 року. Він перебував у виправній колонії міста Каменськ-Шахтинський, що в Ростовській області.

Тіло чоловіка вдалося повернути тільки через рік після загибелі та в травні 2024-го за допомогою ДНК-тесту ідентифікувати.

Сергієві було 59 років. Він народився в російському селі Порт-Артур. Ще дитиною переїхав до України, на Полтавщину. Закінчив Пирятинську середню школу №6, після – проходив строкову службу. У цивільному житті працював на посаді водія в нафтогазорозвідувальній експедиції глибокого буріння у Пирятині. Далі був машиністом-кочегаром Пирятинської нафтобази, а також водієм у кооперативах «Райдуга» та «Будівельник». Згодом працював будівельником Пирятинського навчально-курсового комбінату. Із 2012-го до 2016-го обіймав посаду заступника директора з господарської частини Пирятинського ліцею.

У лютому 2020-го пішов на військову службу за контрактом. Двічі брав участь в Операції об’єднаних сил на сході України. Нагороджений відзнакою «Козацький хрест» ІІІ ступеня.

Із перших днів повномасштабного вторгнення Сергій перебував у Маріуполі. Обіймав посаду водія Навчального центру морської охорони (військової частини А1499). Згодом його з побратимами прикомандирували до 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. До середини квітня 2022-го із чоловіком був звʼязок, а потім його захопили в полон російські військові.

«Він був добрим, спокійним, справедливим та чесним. Це – батько з найкращої мрії. Мав золоті руки», – розповіла донька Оксана.

Поховали захисника у Пирятині.

У Сергія залишилися мати, брат, дружина та двоє доньок.