Старший сержант Сергій Казміренко, позивний Кучерявий, загинув 3 липня 2022 року під час бойових дій в районі селища Білогорівка на Луганщині. Майже 1,5 року вважався зниклим безвісти, поки врешті після довгих пошуків і безлічі експертиз дружина знайшла його похованим у Дніпрі на Краснопільському кладовищі серед невідомих героїв. Захиснику назавжди залишилось 42 роки.

Сергій Миколайович народився і жив у Черкасах. Навчався у школі №20. Потім здобув професію електрогазозварювальника у місцевому ПТУ №20. У 1998-1999 роках проходив строкову військову службу. Працював на різних підприємствах за фахом, останнім місцем роботи був ЖЕК. У 2004 році одружився. Захоплювався риболовлею, любив музику. Займався стрільбою, також здобував нагороди у перегонах на ялах.

У перший день повномасштабного вторгнення чоловік вступив до лав місцевого ТРО, а 3 березня 2022 року став військовослужбовцем 20-го окремого стрілецького батальйону (в/ч А7104), що у складі ЗСУ. Був головним сержантом роти. Стояв на захисті Черкас і Канева, а згодом визволяв Луганщину й Донеччину.

«Сергій завжди був чесним, справедливим і добрим патріотом своєї країни. Він був хорошою людиною, міг згуртувати біля себе однодумців. Завжди мав власну думку. Найкращий батько і чоловік. Його могли і не призвати для захисту Батьківщини, але оскільки він служив у десантних військах, то завжди мені казав: «Хто, як не я?», «Як я буду дивитися в очі своїм дітям, що не захистив їх?». Сергій обіцяв повернутися з перемогою і завжди казав: «Ти тільки вір у мене, кохана!». Після того, що він бачив при обороні Сєвєродонецька, він сказав: «Не дай Боже, щоб вони прийшли у наше місто і таке зробили з ним. Тому я й захищаю свою землю». Та повернутися з війни йому не судилося… Він був найкращою людиною в моєму житті. Він пішов на цю війну, щоб його діти жили у вільній країні під мирним і блакитним небом, і їм було не соромно за свого батька. Тому що ми живемо на своїй Богом даній землі… І нікому її не віддамо… Вірю в нашу перемогу, щоб його смерть не була марна», – розповіла дружина загиблого воїна Альона.

Поховали захисника на Алеї Героїв цвинтаря міста Черкаси.

Вдома на Сергія чекали дружина Альона і троє дітей: Поліна, Кіріл та Ульяна.