33-річний штаб-сержант Сергій Кривуля, позивний Кардан, загинув 13 червня 2022 року, обороняючи від окупантів місто Сєвєродонецьк на Луганщині. Під час виконання бойового завдання отримав кульове поранення ока від ворожого снайпера.

Сергій родом з міста Куп'янськ Харківської області. Жив з родиною у Києві. У 2014-2020 роках служив у Державній прикордонній службі України. Брав участь в АТО/ООС. У мирному житті працював інженером із встановлення медичного обладнання. Обожнював мотоцикли та подорожі.

З початком повномасштабного вторгнення чоловік одним із перших став на захист рідної країни від ворога. Ніс службу у Добровольчому формуванні «Свобода». За героїчне звільнення Ірпеня, Бучі та Гостомеля на Київщини був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За заслуги перед Збройними Силами України». Потім у складі батальйону «Свобода» 4-ої бригади оперативного призначення Національної гвардія України обороняв Луганщину, зокрема, Рубіжне та Сєвєродонецьк. Був командиром відділення.

«Сергій до безтями любив свого сина і з ніжністю ставився до мене. Був людиною з золотими руками, завжди приходив на допомогу при першому ж проханні… Його відділення завжди було готове виконати його наказ без роздумів, адже зарекомендував себе виваженим і справедливим керівником, поважав і підтримував кожного бійця», – розповіла дружина загиблого Надія.

«Він був справжнім лицарем та людиною. Ніколи не дозволяв собі проявляти зверхність. Завжди розказував, пояснював і допомогав своїм солдатам, ходив разом з усіма на чергування. Він був нам за наставника, друга і командира разом. Здавалось, що будь-яка техніка і зброя в його руках оживала. Відгукувалась на дотики його рук і починала працювати. Вперше він зіткнувся з окупантами ще в 2014-му на Луганщині. Воював у складі дозору, загалом 9 років служив у складі ДПСУ. Знав практично весь кордон України. Із захватом розказував, що його побратими з прикордонників пройшли спеціальне навчання і стали справжньою смертельною невідворотністю для окупантів. Я спитав колись, чому пішов? Відповів: «Бо трішки змінились пріоритети, одружився, народилась дитина…». Але у долі були свої плани, і вийшло, що ненадовго він позбувся військової справи, і війна забрала у дружини чоловіка, а у дитини – батька», – написав побратим Олександр Бурмагін.

Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Сергія на Берковецькому кладовищі у Києві.

Вдома на нього чекали дружина, син, інші рідні та друзі.