37-річний солдат Сергій Лук’янчук, позивний Борода, загинув 27 липня 2023 року біля села Райгородка Сватівського району Луганської області. Під час прориву позицій ворогом отримав смертельні поранення, прикривши відступ побратимів.

Сергій Володимирович народився в місті Коростишів Житомирської області. Закінчив Коростишівський професійний аграрний ліцей та Київський національний університет будівництва та архітектури. Був за фахом аграрієм та понад усе любив землю, працював на ній з ранку до ночі. Мав власний аграрний бізнес – від вирощування зернових та бобових до продажу кормів. Сам ремонтував свою сільськогосподарську техніку, якою обробляв власну й орендовану землю. Мріяв купити комбайн і коня.

З 24 лютого 2022 року чоловік працював у гуманітарному штабі Білогородської громади, допомагав територіальній обороні, забезпечував продуктами харчування блокпости та пенсіонерів. Після звільнення Київщини займався перевезенням гуманітарних вантажів на схід України. Активно волонтерив.

Сергій був призваний на військову службу під час мобілізації 17 лютого 2023 року. Він долучився до окремого стрілецького батальйону ЗСУ (в/ч А4835), який був прикомандирований до 32-ї ОМБр. Служив на посаді водія кулеметного відділення кулеметного взводу. Разом з побратимами боронив Харківський і Лиманський напрямки.

Посмертно боєць нагороджений медаллю «Хрест Свободи» за жертовне служіння задля збереження Божого дару свободи та незалежності.

«Сергій ніколи і нікому не відмовив у допомозі. Правдолюб і працелюб, борець за справедливість, чесний, добрий, мужній, відповідальний, дружелюбний та турботливий брат і син. Дуже любив свою дружину і лагідно називав її «моя Зая». Любив рідну землю та Україну», – розповіла його старша сестра Інна.

Поховали воїна на Алеї загиблих Захисників у рідному місті.

У Сергія залишилися мама-героїня (народила та виростила 5 дітей) Ніла, дружина Наталія, донька Каріна, син Натан, три сестри та брат, племінники та 9 хрещеників.