25-річний Сергій Петренко, позивний Башня, загинув у тимчасово окупованому селищі Оленівка Донецької області під час вибуху в бараці з полоненими захисниками Маріуполя. Осколковий уламок потрапив військовому у шию, що спричинило миттєву смерть.

Сергій Петренко народився у Харкові, але виріс у Києві, куди переїхали жити його батьки. З дитинства займався футболом. У дорослому віці почав цікавитися кросфітом.

Хлопець самостійно вивчив англійську мову, читав військову та історичну літературу мовою оригіналу, хотів займатися перекладами. Проте навчатися пішов на економічний факультет Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. На третьому курсі, у 2017 році, вступив до лав «Азова». Закінчував навчання дистанційно.

У підрозділі був інструктором у військовій школі імені Євгена Коновальця, готував рекрутів до служби. А з початком повномасштабного вторгнення захищав Маріуполь. Сергій Петренко разом з побратимами знищили десятки ворожих танків та сотні одиниць живої сили противника. У березні отримав поранення в ногу і проходив лікування на території заводу «Азовсталь». Навіть у такому стані рвався в бій. За свої заслуги воїн отримав звання молодшого лейтенанта. Уже посмертно йому присвоїли звання старшого лейтенанта.

У травні 2022 року оборонці Маріуполя вийшли із заводу «Азовсталь» у російський полон. Близько 200 захисників були доставлені до колонії в Оленівці. Серед них був і Сергій Петренко. Він загинув у ніч на 29 липня внаслідок вибуху, що стався на території установи. До свого 26-річчя він не дожив усього місяць.

«Сергій в найтемніші часи був світлом, за яким йшли люди. Таким він став для всіх своїх побратимів і для мене. А ще це – найбільш дисциплінована людина, яка надихає інших», – згадує воїна його кохана дівчина Ольга.

Тіло Сергія Петренка повернули додому 11 жовтня 2022 року. Через рік, після додаткових експертиз, 14 листопада 2023-го, з воїном змогли попрощатися у Київському крематорії.

У грудні на Лук’янівському кладовищі встановили меморіальну дошку, за якою в урні зберігається прах Башні.

У воїна залишилися батьки, молодший брат і сестра та кохана дівчина.

***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героя спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.