Старший солдат Сергій Прудич, позивні Медик і Брат, загинув 8 травня 2023 року поблизу міста Кремінна на Луганщині. Під час ворожого артилерійського обстрілу врятував життя побратиму, однак сам отримав смертельні поранення. Захиснику назавжди 37 років.

Сергій родом з села Авдотівка Дніпропетровської області. Був фермером, керівником фермерського господарства «Скорпіон-5», депутатом Софіївської селищної ради VII скликання. У 2014-2015 роках брав участь в АТО у складі 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Воював на Донеччині, звільняв Авдіївку, обороняв Донецький аеропорт та Піски. Після демобілізації продовжив займатися хліборобством. Приділяв багато часу бійцям АТО та їхнім сім'ям. Брав активну участь у національно-патріотичному вихованні дітей і молоді.

Під час повномасштабної війни, у березні 2022 року, чоловік знову приєднався до лав захисників. Пішов добровольцем до батальйону «Дніпро-1». Врешті став старшим механіком-водієм взводу оперативного призначення роти оперативного призначення 31-ої (Дніпровської) бригади імені генерал-майора Олександра Радієвського Національної гвардії України (в/ч 3036). Брав участь в обороні та звільненні населених пунктів Донеччини, Харківщини й Луганщини.

«Ти був втіленням незламності. Справжній кремінь. Той, хто любив свою землю. Твоя посмішка та жарти навіть на серйозні питання давали впевненості, що все добре. Завжди уособлював справжнього чоловіка, сміливого сильного, мужнього, доброго. Без перебільшення – справжній Герой! Ти назавжди залишишся жити в наших думках і спогадах. Наші діти пам'ятатимуть тебе», – написала подруга Олена Березовська.

«Війна змусила тебе двічі змінювати плани – у 2014-му і 2022-му, коли ти впевнено йшов своїм шляхом – розбудовував власне фермерське господарство. І у тебе це круто виходить! Земля для тебе була більше, ніж ґрунт, в який щось садять. Це твоя стихія! Ти навіть, воюючи, умудрявся займатися справами, бо ж стартувала посівна! На питання «За що ти воюєш?» ще у 2015 році ти відповідав: «За вільну Україну! За свободу. За людей. За мир». Це твоя формула боротьби у цій війні. Пишаюся знати тебе, пам’ятати про тебе. Обіймаю і дякую тобі. Тепер небо в надійних руках», – написала однокласниця Ольга Андрусенко.

«Таких, як ти, одиниці. Завжди перший і завжди кращий. Завжди… Причому – кращий серед кращих. Про кого можна писати книгу. І про кого треба писати. Мені болітиме. Довго. Завжди», – зазначив побратим Кирило Недря.

Поховали Героя у рідному селі.

У Сергія залишилися батьки, брат, син, інші рідні, друзі та побратими.