50-річний Сергій Золотар загинув 3 березня 2022 року під час авіанальоту на мікрорайон Подусівка у Чернігові.

«Їх там восьмеро побратимів загинуло в одній кімнаті школи. В той час там розташовувався волонтерський центр та осередок територіальної оборони. Сергій з товаришами якраз повернулися з нічного чергування, відпочивали. Аж тут стався авіаналіт, росіяни скинули бомби на школи. Було багато загиблих… Понівечені тіла діставали з-під завалів та везли в морги, де не вистачало працівників. Крім того, 3 березня в місті було багато загиблих через авіанальот в районі Чорновола та через бойові дії. Тіла загиблих, яких не вдалося опізнати, складали в рефрижератори», – розповідає Павло, брат загиблого.

Коли Сергій не вийшов на зв’язок впродовж кількох днів, рідні почали шукати його в моргах, лікарнях. Згодом до пошуків долучили поліцію, прокуратуру, СБУ. Сподівалися, що чоловік живий. У квітні 2022 року, вже коли ЗСУ звільнили Чернігівщину, Павло знайшов побратима Сергія з тероборони, який вижив під час того авіанальоту. Виявилося, він супроводжував знайдені під завалами тіла в місцевий морг. Серед них було й тіло Сергія. Ця інформація допомогла рідним у пошуках.

Сергій Золотар жив у Чернігові. Після школи закінчив місцевий технологічний інститут, отримав фах інженера-електронщика. Потім працював за фахом на заводі карданних валів. Після строкової служби у ЗСУ влаштувався менеджером у приватну компанію. Загалом Сергій змінив чимало професій: був торговим представником, консультантом в мережевому маркетингу косметологічної компанії, приватним підприємцем.

А згодом знайшов нове захоплення – виробництво вина та сиру. Працював на виробництві вина, також мав власну плантацію винограду та виготовляв своє вино.

З перших днів повномасштабного вторгнення Сергій пішов добровольцем до лав територіальної оборони. Рідним сказав, що набридло сидіти вдома і ховатися від обстрілів. Його група стояла на блокпостах, патрулювала місто, співпрацювала з частинами регулярної армії на околиці Чернігова, де ворог постійно намагався прорвати оборону.

«Брат завжди робив те, що його захоплювало. Він умів знаходити цікаві речі в житті. Любив подорожувати. Кожна його робота – то було хобі, в яке він занурювався з головою, це дозволяло йому досягати успіху. Його останньою любов’ю були виноградники та виноробство. Він багато цікавився цим процесом, вивчав, їздив на виставки, його вино отримувало нагороди. Нам дуже не вистачає Сергія, знаю, що за ним сумують друзі, колеги та знайомі. Він був надзвичайним», – говорить Павло.

Чоловіка поховали в рідному місті 29 квітня 2022 року поруч із побратимами на старому кладовищі «Ялівщина».

З близьких родичів у Сергія залишилися батьки, четверо дітей від двох шлюбів та брат.