Солдат Станіслав Ковшар, позивний Бард, загинув 15 квітня 2022 року в Маріуполь Донецької області під час переправи до заводу «Азовсталь». Перебував у останній групі, яка прикривала відхід побратимів. Йому було 25 років.

Станіслав народився в Києві. Навчався у гімназії ім. Т.Г. Шевченка № 109. Закінчив факультет соціології Київського національного університету. На третьому курсі влаштувався на фірму з виробництва та продажу спецодягу для військових, рибалок і мисливців «PROF1GROUP». Працював із сайтом. Захоплювався лижами, велоспортом, байдарками та альпінізмом. Віртуозно грав на гітарі.

У 2019-му пройшов медичні курси Червоного Хреста. Наступного року підписав контракт із полком «Азов». Був парамедиком роти.

«Стас був мені не просто сином, а найближчим другом. Ми разом цікавилися історією, їздили по музеях, по історичних місцях. Якось я подумала, що таких людей – вільних, освічених і талановитих, в Україні стає багато. І вони дадуть реально нове покоління, вільне від «совка».Стаса дуже гнітило те, що «хлопці поїхали воювати, а я не віддаю борг Батьківщині». Почав шукати, до кого може приєднатися. На той час його друзі вже служили в «Азові». Через високий ріст син мав шість протрузій. ВЛК в Маріуполі написала, що він непридатний до служби. Але він той висновок «загубив», пішов до іншого лікаря і став «придатним». Останній раз, коли у Маріуполі ще можна було знайти зв’язок, ми розмовляли телефоном. Стас мені сказав: «Треба врешті-решт зарубати цю гідру, яка мучить нашу Україну вже багато віків. І ціна неважлива». Тоді я зрозуміла, що він готовий на все. Востаннє ми з ним переписувалися в ніч на 10 квітня. Казав, що на той час надав допомогу шістьом пораненим побратимам. Не зізнався, що сам був поранений. Побратими згадують, що навіть у критичні моменти Стас був зібраний і спокійний, надійний товариш, з яким можна не вагаючись «іти в розвідку». Стас був єдиною нашою дитиною. Я дуже його люблю і вірила, що моя любов має його врятувати, але смерть на це не зважає…» – розповіла мати Тетяна Коннорова.

У Станіслава залишилися батьки та кохана дівчина.

Посмертно захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героя спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.