53-річна Світлана Борисевич загинула 8 вересня 2022 року в селі Правдине на Херсонщині. Під час російських обстрілів того дня Світлана ховалася в будинку. Уламки прилітали в її двір. Коли жінці здалося, що все припинилося, вибігла на вулицю, щоби рятувати домашнє господарство. У цей час уламки снаряда вкотре прилетіли в двір Світлани. Вона отримала численні поранення і загинула на шляху до лікарні.

З 13 березня 2022 року село Правдине було окуповане російськими загарбниками. Світлана залишалась там і долучилася до партизанського руху – передавала інформацію Збройним Силам України про місце розташування окупантів. Українські захисники звільнили Правдине 11 листопада, за трохи більше, як два місяці від загибелі Світлани.

Світлана Борисевич – родом із села Прибузьке на Миколаївщині. Частину життя прожила там, а після заміжжя переїхала до чоловіка в село Правдине. За освітою – інженерка-технологиня, втім за фахом не працювала. Спочатку була співробітницею підприємства з виготовлення косметики й парфумів у Миколаєві. Згодом – листоношею у селі Правдине, а пізніше – продавчинею. Останні роки працювала помічницею кухаря в місцевій школі. Любила вишивати бісером картини та ікони. Неодноразово дарувала їх для місцевих церкви, костелу й бібліотеки. На день села у 2020-му Світлані присвоїли звання «Майстриня року».

«Вона завжди всім приходила на допомогу; могла віддати останнє, щоб іншим було добре, – каже донька загиблої Аріна. – Не було жодної страви, якою б мама не пригостила сусідських дітей. Щоліта вона займалась консервацією: це було приблизно 500 банок різних видів! Дуже любила квіти – в домі було приблизно 300 горщиків з рослинами. У дворі – ціла оранжерея троянд, гортензій та іншої краси. Моя мама була людяною, гостинною, щирою, доброю. Кожен, хто її знав, це підтвердить. Коли вона загинула, то близько 300 повідомлень мені прийшло від рідних, друзів та односельців…»

У Світлани залишилися старенька мати, двоє дітей – Аріна та Олександр, а також дві маленькі онучки.