Життя лікарки Світлани Лукʼянчик відібрала російська армія у Києві 8 липня 2024 року.

Ворог вдарив по національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит». Світлана працювала в «Охматдиті» нефрологинею. Під час обстрілу лікарка евакуювала в укриття дітей, які перебували на діалізі.

Їй було 30 років. Народилася у Львові. Навчалася у школі-інтернаті Червонограда, що на Львівщині. У 2016-му втратила маму, і виховання дівчини взяла на себе тітка. Вищу освіту Світлана здобула у Національному медичному університеті імені Богомольця, опісля завершила інтернатуру.

«Світлана була цілеспрямованою студенткою. Весела, життєрадісна, позитивна. Стати лікаркою для неї було мрією. Також вона брала активну участь у Профкомі студентів НМУ. Навчалася наполегливо, на бюджеті, потім – інтернатура в «Охматдиті». Там і залишилася працювати», – пригадали одногрупники загиблої.

«Чудова світла дівчина, яка завжди мріяла бути лікаркою і допомагати дітям, хоча сама була сиротою. А лікувала вона дуже важких діток у відділенні нефрології в «Охматдиті». Ми з нею познайомилися, коли вона тільки починала працювати там як асистентка. Пам'ятаю, як вона мені розповідала про перші одужання і про тих дітей, яких не вдалося врятувати... Як глибоко вона переживала за кожного маленького пацієнта, вкладаючи всю душу не тільки в лікування, а й в теплу підтримку їх у скрутну хвилину словом, усмішкою», – написала колега Ольга Голубева.

У Світлани залишилася тітка.