Життя 81-річної Таїсії Аніпченко обірвалося 4 березня 2022-го у Маріуполі. Вона лікувалася у 9-ій міській лікарні під кисневим апаратом. Внаслідок обстрілу російськими військовими центральної підстанції у місті зникло світло, подача кисню припинилася. Через це Таїсія Аніпченко померла.

«Бабуся була доброю, світлою, завжди готовою допомогти іншим», – розповів онук Данило.

У 35 років Таїсія залишилась одна з двома дітьми. У той період вона вступила в Одеський інститут інженерів морського транспорту. У 1982-му захистила диплом. Працювала у Службі матеріально-технічного забезпечення Азовського морського пароплавства. Спершу була прибиральницею, а згодом стала керівницею транспортно-складського відділення служби. Мала нагороди та почесні грамоти. Її дуже поважали.

«Скільки пам'ятаю маму, вона була сильною, вольовою, турботливою і веселою. Любила співати. Була дуже відповідальною. У відрядження їздила разом із працівниками, щоби бути в курсі всього», – згадала донька Галина.

Таїсія Аніпченко любила поратися на городі, вирощувала різні сорти винограду. Полюбляла клематиси, гладіолуси, хризантеми і троянди.

Донька Галина пригадала: перед смертю Таїсія просила молока. Онук оббігав усі, що поряд, магазини, проте вони були пограбовані. Згодом ж рідні роздавали молочну продукцію сім'ям з дітьми та пенсіонерам – на знак відплати за невиконане мамине бажання.

«Мама була мудрою. Дуже важко без неї. Я потребую її порад, просто її присутності. Дивлюся на небо і питаю у неї поради чи підказки, як мені діяти, що робити? Останні слова мами перед смертю були: «Я вас дуже люблю, і я буду вас захищати та оберігати завжди». Просила передати всім сусідам та знайомим, що любить їх, побажала довгого життя... Вона, вірю, нас дуже захищала, коли йшли бої біля нашої хати. Ми відчували це. І снаряд, застряглий на нашому даху, це також її захист. Ми не загинули, ми вижили. Дякую, мамо! Ми любимо тебе! Ми пам'ятатимемо тебе завжди!», – додала донька.

У Таїсії залишилися донька, онуки, правнук.