Захисник Тарас Савчук, позивний Вовкулака, загинув 22 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі села Білогорівка на Донеччині. Воїну було 29 років.

Тарас народився у місті Золочів Львівської області. Закінчив Львівську комерційну академію. Потім навчався у Національному університеті «Львівська Політехніка» на спеціальності «Англійська мова та цифрові комунікації». Працював в ІТ-компанії Abto Software. Був членом організації УНА-УНСО. Брав активну участь у Революції Гідності,.

З 2014 року чоловік став на захист України. Воював на Донбасі у складі ЗСУ. Служив у 54-му та 131-му окремих розвідувальних батальйонах.

З початком повномасштабного російського вторгнення Тарас разом із побратимами знову взяли до рук зброю, щоб боронити рідну країну від окупантів. Служили у 8-му батальйоні 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Їх підрозділ захищав Київщину, Чернігівщину, Сумщину, Харківщину, Луганщину.

«Тарас – неймовірно розумна та світла людина. Він цікавився військовою історією, астрофотографією, любив походи в гори. Торік захопився мототуризмом. Також займався науково-дослідницькою діяльністю. Війна забирає найкращих. І це те, чого ми ніколи не зможемо пробачити росіянам навіть за сотні років. Нам бракуватиме тебе, друже. Дякуємо за твій подвиг», – написали колеги загиблого.

«Тарас був для кожного, хто його знав, прикладом мужності. Він мав прекрасне почуття гумору, був добрим, ввічливим, мужнім, турботливим. Страшенно любив добру каву. Мій брат був відважним, стриманим і справедливим, найкращим з людей. Безкінечно сумую», – зазначила сестра полеглого воїна.

«Життя продовжує втрачати сенси. Мого безсмертного друга-снайпера-айронмена більше немає. Більше 10 років ми балансували, змінювали професії, робили революції, кидали виклики життю, сміялись і ділились мріями. Ця епоха не завжди йому пасувала, бо він був лицарем, вишуканим аристократом, тихо робив те, на чому інші роблять гучне ім’я. Ми багато чого обговорювали – від стосунків та книжок до зачісок СС, він ніколи не говорив про людей погано, а своїх побратимів перед відбоєм знайомив із мудрістю стоїків. Завжди в ідеальній формі і з блиском в очах. Я не знаю, як після всього продовжувати боротись за справедливість. Герої вмирають», – написала близька подруга Ольга Грицюк.

Поховали воїна на Алеї Слави у рідному місті.

У Тараса залишилися мама Марія, батько Володимир, сестра Марта та дівчина Віталія.