Боєць Тарас Сліпчук, позивний Волк, загинув 13 січня 2023 року під час виконання бойового завдання біля міста Сіверськ на Донеччині. Захиснику було 30 років.

Тарас народився в селі Княгинин Рівненської області. Жив у селі Лішня. У 2016 році закінчив бакалаврат Національної академії внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство». Після випуску, в липні 2016 року, пішов на військову службу за контрактом у ЗСУ. Брав участь в АТО/ООС на Донбасі. У липні 2019-го звільнився, і вже через 3,5 місяці, у жовтні 2019-го, повернувся до лав ЗСУ в свій підрозділ.

Отримав другу вищу освіту в Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького, здобув кваліфікацію магістра та фах вчителя біології, здоровʼя людини та хімії. У 2022 році закінчив Приватний вищий навчальний заклад «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Демʼянчука» за спеціальністю «Психологія».

Під час повномасштабного російського вторгнення Тарас служив у 54-й окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи. Був головним сержантом мінометного взводу. З перших днів вторгнення продовжував бути вірним військовій присязі та мужньо виконував бойові завдання на передовій.

За час служби чоловік неодноразово був відзначений медалями та нагородами, серед яких: медаль «Захиснику Вітчизни», почесний нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» III ступеня, відзнака Командувача військ Оперативного Командування «Схід», медаль Президента України «За військову службу Україні», відзнака «За зразкову службу».

«Мій чоловік, був, є і буде найкращим чоловіком у світі. Без нього просто закінчилось моє життя на землі. Тарас був ясним сонечком для мене, гарним, чуйним, добрим сином і братом. Для друзів був хорошим співрозмовником, завжди вислухає, підтримає, допоможе, дасть обдуману пораду. Кожна людина, яка спілкувалась з Тарасом, завжди відгукувалась про нього добрим словом. Ніколи і нікого не залишав в біді. Тарас був людиною слова, діла і честі», – розповіла дружина захисника Анна.

Поховали Героя в селі Лішня на Рівненщині.

Вдома на Тараса чекали мама, брат і дружина.