top of page
Тарас Стахів
15 січня 2023 року
Доброволець Тарас Стахів, позивний Стах, загинув 15 січня 2023 року під Опитним на Донеччині. До свого 19-річчя хлопець не дожив три дні.
Тарас родом з Івано-Франківська. Навчався на факультеті іноземних мов у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича. Мав багато захоплень, завжди намагався відкривати щось нове. Цікавився військово-історичною реконструкцією та історією України. На професійному рівні займався зендокай карате. Мріяв стати перекладачем і вчителем англійської мови.
Із перших днів повномасштабного вторгнення хлопець став волонтером, включився у роботу Штабу оборони Прикарпаття, який приймає допомогу Збройним силам України та територіальній обороні. А восени 2022 року відправився на фронт у складі Добровольчого формування «Хартія», що є частиною 127-ї бригади ТРО. Виконував бойові завдання на Харківщині та Донеччині. Був помічником гранатометника.
«Мій син був завжди усміхненим, непосидючим, впертим, цілеспрямованим у досягненні мети. Він багато читав, любив фантастику. В першу чергу, ми були друзями. Ще з дитинства я брав його з собою на товариські посиденьки, рибалку, де ми з моїми товаришами часто обговорювали історію і сьогодення України. Мені його дуже не вистачає…» – розповів батько Тараса Володимир.
«Мій син вже у два роки спав і їв з різними енциклопедіями. Він дуже рано почав вивчати історію України, зокрема, його цікавила історія УПА. У 9 класі на уроці історії висловився про те, що повномасштабної війни не уникнути. Сказав: «Росія нападе на нас!». Вчителька обурилася: «Тарасе, ми мирні люди. Хто піде воювати?». Він відповів, що піде першим. Так і зробив. Студент-першокурсник. Написав заяву на академвідпустку. І з непохитним рішенням, впевнений у своєму виборі, став добровольцем ДФТГ «Хартія». І загинув за Україну!!!» – додала мама Надія.
«Тарас – дуже щирий друг. Завжди був на позитиві. Що б не трапилося, намагався підбадьорити, підняти бойовий дух», – розповів на похороні Героя військовослужбовець з позивним Шум.
Поховали Тараса у рідному Івано-Франківську.
Вдома на нього чекали батьки, сестра і двоє братів.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page