Лейтенант Вадим Гордієнко на псевдо Сапсан поліг 5 серпня 2024 року біля селища Нью-Йорк на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, він отримав смертельні поранення внаслідок влучання ворожого FPV-дрона. Офіцеру назавжди залишилось 30 років.

Вадим народився в селі Лисогірка Запорізької області. Жив у селі Біленьке. Закінчив Класичний приватний університет за спеціальністю «Фізичне виховання». Захоплювався спортом, зокрема, боксом. Отримав звання кандидата в майстри спорту з академічної греблі. Останнє місце роботи – рота поліції особливого призначення міста Запоріжжя.

Вадим розпочав свій шлях із захисту територіальної цілісності своєї держави ще в 2014 році. У складі роти поліції особливого призначення брав участь у звільненні міста Словʼянськ Донецької області. У 2015-му отримав посвідчення учасника бойових дій.

Тож з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році чоловік добровільно долучився до лав Збройних Сил України та вирушив на війну. Служив у 53-ій окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха. Весь час перебував на Донецькому напрямку, брав участь у боях за Бахмут, Авдіївку, Торецьк, Нью-Йорк. Пройшов шлях від сержанта до офіцера. На момент загибелі командував ротою.

За час службив Вадим був відзначений низкою нагород, зокрема: нагрудним знаком за участь в боях «Бахмутський рубіж», хрестом «Честь і Слава» за участь у боях під Авдіївкою, відзнакою командувача військ оперативного командування «Схід», почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Срібний Хрест» за успішне планування і реалізацію завдань під час керування особовим складом в бою, відзнакою Президента України «За оборону України».

«Я пишаюсь своїм чоловіком-Героєм! Вадим був людиною з великої літери. Він віддав усе за нас із вами, за вільну Україну та мир, віддав найцінніше – своє життя, маючи ще стільки планів та нездійсненних мрій. Маючи маленького 5-річного сина, який залишився без батька», – написала Алла Гордієнко.

Поховали воїна на Алеї Героїв кладовища Святого Миколая в Запоріжжі.

Вдома на нього чекали дружина і син, якому на момент загибелі тата було 5 років.