Старший солдат Вадим Кутовий, позивний ВУДІ, загинув 9 березня 2023 року в селі Білогорівка Донецької області. Того дня близько 17.00 він востаннє вийшов на позицію. Не дійшовши до села, по рації повідомив, що навколо заміновано. Отримав наказ разом із групою повертатися назад. Ворожий дрон помітив рух і почався обстріл. Захисник отримав смертельне осколкове поранення в серце. Перед смертю встиг прикрити собою побратима.

Вадим народився в селі Тетерівка Черкаської області. Батьки покинули його у 2 роки, тому хлопця виховувала бабуся Віра Арсенівна. Змалечку Вадим був добрим, працьовитим і відповідальним. Любив тварин. Після школи здобув професії електрогазозварювальника та водія у Жашківському аграрно-технічному професійному ліцеї.

У 2012 році був призваний на військову службу у в/ч 3002 МВС Національної гвардії України. Брав участь в АТО. У 2016-му перевівся у 46-ий батальйон спеціального призначення «Донбас-Україна». Отримав важке поранення в бою під Мар'їнкою на Донеччині. Після лікування повернувся на фронт. Брав активну участь у бойових діях на Луганщині. За те, що під час ворожого танкового обстрілу, коли майже всі поховалися, вдвох разом із побратимом почали бій, щоб не здати позицію, був нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу».

Під час служби Вадим познайомився зі своєю майбутньою дружиною – бойовою медикинею Оленою. Пара побралася в 2016-му. Коли наступного року в подружжя народилася донька Анастасія, Вадим звільнився зі служби. Працював муляром на будівництві. Сам побудував будинок у селі Вовчинець на Івано-Франківщині. На спогад про безстрашного воїна зараз там росте дуб Вадим.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Вадим вступив до лав ТРО Івано-Франківська. На початку 2023 року добровільно приєднався до ЗСУ. Служив у складі 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади. Був оператором-навідником, заступником командира бойової машини. Виконував бойові завдання під Бахмутом.

«Вадим завжди стояв на боці правди і справедливості. Мав дуже запальний характер, вогонь. Нічого ніколи не боявся, завжди йшов вперед. Мав якості справжнього Героя. Поки ми пам'ятаємо про подвиг Вадима, доти він живе серед нас…», – написала його дружина Олена Кутова.

За час служби Вадим був нагороджений медаллю «За оборону рідної держави», а вже посмертно – медаллю «За честь і звитягу» та орденом «За мужність» lll ступеня.

Поховали захисника на Алеї Слави в селі Чукалівка на Івано-Франківщині.

У Вадима залишились дружина Олена, доньки Ольга,Олександра й Анастасія.