Солдат Валентин Пармьонов на псевдо Конон загинув 26 лютого 2022 року під час виконання бойового завдання в місті Маріуполь на Донеччині. Захиснику був 21 рік.

Валентин народився в Чернігові. Закінчив школу №6. Вступив у технікум на спеціальність «Комп’ютерна інженерія». Із 16 років був учасником «Азовського руху». Закінчив Школу молодших командирів ім. Аксьона і Хоми. Був легіонером Чернігівського осередку азовського руху «Центурія». На третьому курсі добровільно вступив до «Азову». З перших днів повномасштабного вторгнення захищав Маріуполь. Був гранатометником стрілецького відділення навчально бойового взводу батальйону вишколу особового складу.

«Син з 14 років мріяв про «Азов». Йому подобався їхній устав, дисципліна, підготовка. У березні 2020 року переїхав у Маріуполь. Про службу ніколи нічого не розповідав. Завжди заспокоював: «Мама, спи спокійно. У нас все добре, ми тут відпочиваємо також». Востаннє говорили 26 лютого близько 15.00. Валентин подзвонив з іншого номера. Сказав, що погано зі зв’язком. Після того не дзвонив. Я надсилала повідомлення, але вони не доходили. Подумала, немає зв’язку. А 27 лютого близько 8 ранку подзвонив командир і сказав, що вчора мій син загинув. Тіла досі немає. Не можу навіть свічку в церкві поставити за сина…», – розповіла мати Анна Пармьонова.

«Валентин у мене найстарший з трьох синів. Він був для мене підтримкою і опорою. В дитинстві займався спортивними бальними танцями. А потім захопився вільною боротьбою. Завжди всім допомагав по-максимуму, заступався за слабших. Завжди за всіх хвилювався, більше, ніж за себе. Мріяв, щоб мама була щаслива, щоб в країні було все добре. Під час служби мріяв про перемогу, про те, щоб підняти на ноги молодших братів, про власну сім’ю, хотів бути гарним батьком для своїх дітей», – додала вона.

«Конон з легкістю пройшов базовий курс бойової підготовки. Він був відкритий до нових знань, тому з легкістю здавав теоретичні і практичні екзамени. Стрімко розвивав свою фізичну форму, влучно стріляв. Цікавився тактичною медициною. Був відкритим, чуйним, ввічливим, веселим. Завжди всім допомагав, багато посміхався та жартував, за що його побратими любили та поважали. Конон був сміливим, хоробрим, гідним воїном. Любив займатися спортом, багато бігав, тренувався у залі, постійно вдосконалював свої бойові навички. Після базового курсу бойової підготовки став взводним медиком. Постійно займався тактичною медициною та навчав своїх побратимів. Він постійно жадав самовдосконалення, тому був одним з найкращих», – згадують побратими.

Валентин посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

У захисника залишилися мати і двоє молодших братів.



***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.