Захисниця Валентина Макаренко на псевдо Макар загинула 10 січня 2024 року поблизу села Райгородка Луганської області. Разом із побратимами поверталася з позицій, коли в автівку влучила протитанкова керована ракета. Валентині назавжди 23 роки.

Валентина народилася в місті Кропивницький Кіровоградської області. У 2015 році разом із родиною переїхала до Києва. З 5 років займалася вокалом, і все своє життя повʼязувала виключно з музикою. У 2019-му стала студенткою Київського національного університету культури і мистецтв. Отримала диплом бакалавра за спеціальністю «Естрадний вокал». У 2022 році вступила на факультет естрадного співу Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтва.

«Як і майже всі студенти, знаходила собі підробітки, – розповідає мама Ольга. – Закінчила курси манікюру і педикюру, працювала в салоні краси майстром. Мала неабияку базу клієнтів. Останні її плани – хотіла розробити методику розвитку через музику для особливих діток, з синдромом Дауна, аутизмом. Але все залишила на паузі: «Мамуль, все після війни».

Валентина займалася волонтерством. Спочатку це було забезпечення бригади батька Віталія Філіпова. А після його загибелі – більш масштабні збори на авто.

У липні 2023 року дівчина пішла до Деснянського військкомату, сказала: «Хочу на фронт, хочу рятувати людей». До цього пройшла курси тактичної військової медицини. Хотіла бути парамедикинею. Але потрапила до 4-ої окремої танкової бригади ЗСУ. Була номером обслуги кулемета стрілецького батальйону.

«10 січні 2024 року Валюша із побратимами поверталася з позицій. Пересувалися виключно вночі. Але коли водій проїхав поворот, довелося здати назад, загорілися стоп фари, їх помітили. Пряме влучання протитанкової керованої ракети. Валюша загинула на місці», – сказала Ольга.

Валентину поховали на Лісовому цвинтарі в Києві неподалік від батька. Сержант Віталій Філіпов загинув 6 вересня 2022 року під час звільнення Харківщини.

«Валюня… Це одне добро. Мегакомунікабельна. Магніт, який притягував до себе всіх навкруги. Їй мало було 24 години в добі. Сотні друзів, мільйони знайомих. Усі тварини були нею обласкані і нагодовані. Після її смерті телефонували люди, наприклад: «Я з Америки, штат Чикаго, мав за честь знати вашу Валю». Хто ці люди? Коло було неймовірно широким. Могла дотепно жартувати. Була творчою людиною, сама писала, робила кавери пісень. Моя донечка… Це найбільше диво в світі, з втратою якої впоратись неможливо. Люблю від серця до неба! Допоки я жива, памʼять про донечку та чоловіка жива», – написала мама.

У захисниці залишилися мама Ольга і молодший брат Іван.