Старший солдат Василь Косовський, позивний Паспорт, загинув 16 березня 2023 року, виконуючи бойове завдання біля села Серебрянка на Донеччині. Його життя обірвала ворожа снайперська куля. За два місяці до загибелі бійцю виповнилось 22 роки.

Василь народився в селі Хухра Сумської області. Закінчив Охтирський центр професійно-технічної освіти. Здобув спеціальності тракториста, водія-механіка категорії В, С. З 2018 року жив у селі Буймер рідної області. Працював водієм молоковоза та механіком на шиномонтажі СТО. Захоплювався автомобілями. Знав тонкощі ремонту, умів розібратися з будь-якими несправностями.

Під час повномасштабної війни Василь пішов захищати рідну країну. Завдяки наполегливості хлопця взяли до ЗСУ. Воював у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Був старшим стрільцем.

«Після повномасштабного вторгнення наш синок добровільно пішов в ТЦК, але оскільки мав проблеми із серцем, його відмовлялися брати. Він ходив туди майже 3 місяці і добився свого. Так радів, що піде захищати нашу землю. Коли ми його відмовляли, сказав, що не ховатиметься за чужу спідницю. Він проходив навчання у Великій Британії. Після повернення воював у Зайцевому, Оріховому, Гуляйполі, Куп'янську, Лимані, Кремінній, Бахмуті. Коли просила, щоб був обережний, він, посміхаючись, відповідав: «Мам, ну, що зі мною може статися? Я ж везучий». Наш синок був завжди наскільки світлим, настільки позитивним... Побратими говорять що він ніколи не падав духом, і якщо в інших хлопців вже енергія була на межі, він завжди їм підіймав бойовий дух, жартував. Але коли були втрати, він надовго замикався в собі, тяжко це переживав. У нього завжди було дуже багато друзів. Він притягував їх своєю позитивною енергетикою. Любив безкорисно допомагати рідним і друзям, завжди говорив: «Гроші в житті не головне. Головне – залишатися людиною, і головне – наша перемога». Сумуємо за нашим Героєм», – розповіла мама загиблого Галина.

Поховали захисника у рідному селі. У селі Буймер на його честь перейменували вулицю вулиця Бондарівську.

У нього залишилися батьки, четверо братів, п’ять сестер, друзі, побратими та кохана дівчина. З нею Василь планував одружитися, за 2 місяці до загибелі купив будинок, щоб разом там оселитися.