Солдат Василь Легач, позивний ПАЯЛЬНИК, загинув 1 червня 2023 року на околиці села Ступочки, що на Бахмутському напрямку Донеччини. Під час виконання бойового завдання захисник отримав смертельні поранення. Наступного місяця, 27 липня, йому виповнилося б 34 роки.

Василь народився в селі Новобарово Закарпатської області. У 2005 році здобув середню освіту в місцевій загальноосвітній школі І-ІІ ступенів. У 2008 році закінчив Тячівський професійний ліцей і здобув професію електромонтажника силових мереж та електроустаткування. З 2015 року жив у місті Тячів. Працював майстром з ремонту мобільних телефонів і ноутбуків у магазині «MOBILUX-SERVISE», електриком – у ДНЗ №1, №5. Вів здоровий образ життя і багато чим захоплювався, та найбільше – електронікою.

Під час повномасштабної війни чоловік пішов захищати своїх дітей і рідних від російських окупантів. Службу проходив у 3-ій окремій штурмовій бригаді ЗСУ. Обіймав посаду клепальника ремонтної майстерні взводу технічного забезпечення групи матеріального забезпечення.

Посмертно Василь був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих». Йому також присвоєно звання «Почесний громадянин Тячівської міської територіальної громади» та відзначено почесною нагородою «Захисник рідної землі».

«Вася умів цінувати й бути вдячним: за новий ранок, за нову підкорену вершину чи банальну зустріч із друзями. Якою б кепською не була ситуація, він завжди знаходив позитив. Тому що його унікальністю було вміння жити… Він умів цінувати кожну мить... І тому його улюбленим висловом була фраза: «Неважливо скільки днів у твоєму житті, а важливо скільки життя у твоєму дні». Він був люблячим, порядним і дуже добрим чоловіком, найкращим татком для наших синочків. Вася був унікальний. Ті, кому поталанило знати його ближче, вже ніколи його не забудуть. Це була людина для наслідування, у нього багато чому можна було навчитись. Він був завжди спокійним, тихим і водночас міг постояти за своє. Завжди відгукувався на прохання допомоги: доброта, совість, ввічливість, справедливість, чесність – не так часто зустрічаєш все це в одній людині, а він був саме таким. Найбільше в житті він цінував свою сім'ю, за яку віддав життя! Сім'ю, для якої він завжди хотів лише кращого: кращого життя, життя у вільній та безпечній країні», – розповіла дружина полеглого воїна Аліна.

Похований захисник на Центральному кладовищі міста Тячів.

У Василя залишилася велика любляча родина: батьки Василь Юрійович і Марія Іванівна, сестри Валентина, Тетяна, Наталія, брат Руслан, дружина Аліна, сини Артем (2016 р.н.) та Марк (2021 р.н.), тесть, теща і ще багато рідних та знайомих.