Солдат Василь Мішкевич на псевдо Тьоркін загинув 8 травня 2022 року внаслідок авіаудару в місті Маріуполь Донецької області. Захиснику було 45 років.

Василь народився в селищі Кам’яний Брід на Житомирщині. Після 9 класу вступив до Баранівського ПТУ №11. Вивчився на столяра-тесляра. Із 1996 по 2009 роки працював за спеціальністю в сільгосппідприємстві «Комунар», опісля був клепальником збирально-зварювального цеху, робочим в мартенівському цеху на меткомбінаті «Азовсталь», теслярем на підприємстві «Металургбуд». 24 квітня 2020 року підписав контракт з Окремим загоном спеціального призначення «Азов». Після початку повномасштабного вторгнення захищав Маріуполь.

«До 24 лютого 2022-го в нас все було добре. Ми жили щасливо, будували плани на майбутнє. З початком повномасштабного вторгнення Вася разом зі своїми побратимами вирушив захищати Маріуполь. Цілий місяць ми не знали, де він і що з ним. Зв'язку не було – ні в нас, ні в нього. Потім вдалося зв’язатися через його побратима. Він сказав, що Вася на «Азовсталі». Згодом зв’язок налагодився. Ми спілкувалися щодня. Але про те, що там відбувається, розповідати не хотів. 8 травня о 10:37 чоловік написав доньці: «У мене все добре». І знову не виходив на зв’язок. А 18 травня я дізналася, що того дня Вася загинув. Ми досі в це не віримо», – розповіла дружина Тетяна Мішкевич.

Василь і Тетяна прожили разом 19 років. Познайомилися на ринку. Спілкувалися, дружили, а потім вирішили жити разом. Обвінчалися 24 квітня 2004 року. А одружилися 27 грудня 2011-го, у день народження Василя.

«Він був неймовірним чоловіком і батьком. Ми виховали донечку Машу. Чоловік дуже чекав на її появу. Любив всім серцем. Вона змалечку була татусевим «хвостиком». Куди б не йшов, брав з собою. Ми завжди і всюди були разом, підтримували одне одного в усіх життєвих випробуваннях. Вася мріяв побудувати власну майстерню і створювати меблі. Його деревообробні верстати досі стоять вдома, нагадуючи про те, що ми разом планували і будували. Вдома дуже багато було зроблено його руками, навіть альтанка. Чоловік полюбляв займатися спортом. Був дуже доброю і чесною людиною, другом який завжди прийде на допомогу», – поділилася Тетяна Мішкевич.

Василя Мішкевича посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

У воїна залишилися дружина і донька.



***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.