Капітан Віктор Оцерклевич, позивний Крєпиш, загинув у бою з російськими окупантами 6 квітня 2022 року на Луганщині в районі селища Новотошківське Попаснянського району. На сьогодні достеменно невідомо: чи від кулі снайпера, чи від уламку снаряда. Тіло Віктора так і не забрали, оскільки вороги весь час обстрілювали ту ділянку фронту з важкої артилерії, а потім зайняли всю територію. Під час бою Віктор керував підрозділом. Разом з ним загинули ще кілька офіцерів та бійців. Не витягли нікого.

Віктор народився у місті Болград Одеської області у родині військовослужбовця. Ще з дитинства мріяв про військову кар'єру. Після школи відслужив в армії, потім пішов у ДПСУ. Згодом зустрів кохану та одружився. Переїхав до рідного міста дружини - Кривого Рогу. Там працював на шахті.

У 2015-му пішов служити за мобілізацією, воював на Донбасі. У грудні 2016-го уклав контракт із 54-ю бригадою, став командиром роти. Мав позивний «Крєпиш», був душею компанії, постійно жартував і багато сміявся.

Віктор дуже сумував за своїми дівчатами: дружиною Ольгою, доньками Вікторією та Іриною. Перевівся до 17-ї танкової бригади, яка базується у Кривому Розі, на посаду заступника командира батальйону. Так він був ближче до родини. Однак повномасштабне вторгнення росіян 2022 року знову їх розлучило і тепер назавжди.

«Крєпиш», ти був справжнім другом, такого більше немає і не буде. Ніхто більш не вийде на зв'язок о 3-й ночі і не скаже: «Подолянин, я не сплю і ти не спи, навали оркам, щоб затихли”. Ти був справжнім воїном і братом», – написав його бойовий побратим Олександр Карась.

Посмертно Віктору присвоєно звання Герой України. У Болгдарі відкрили дві меморіальні дошки в пам'ять про воїна: на будівлі ліцею, де він навчився, і на будинку, в якому жив. На честь Віктора перейменували вулицю Курчатова у Кривому Розі та вулицю 25-ї Чапаєвської дивізії у Болграді. Посмертно захисник став почесним громадянином обох міст.

У Віктора залишилися батьки, брат, дружина та дві донечки.