Старший лейтенант Віктор Головко на псевдо Дік загинув 12 березня 2022 року під час оборони Київщини від російських окупантів. В районі села Гута-Межигірська у бою з ворогом він прикрив собою побратима й отримав поранення. Попри біль, зумів дотягти товариша до евакуаційного автомобіля. Але за мить ворог поцілив у машину з ручного протитанкового гранатомета. Віктор і ще двоє бійців загинули. Офіцеру назавжди залишилось 37.

Віктор народився в Херсоні. Коли йому було 2 роки, разом з батьками та старшим братом переїхали до міста Дубровиця на Рівненщині. Там навчався у школі. Потім закінчив Національну академію внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста. Служив у війську майже 20 років, останні 9 – в окремому загоні спецпризначення «Омега» Національної гвардії України. Любив футбол, уболівав за ФК «Динамо» (Київ), також захоплювався риболовлею. Вільний час проводив із родиною. Любив готувати, грати з сином у футбол. Родина жила неподалік лісу й Віктор любив там збирати гриби.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, офіцер став на захист Києва від окупантів. Він був командиром групи окремого загону спецпризначення «Омега».

«Спочатку загін під керівництвом Віктора Головка виконував завдання з оборони аеропорту “Київ” – щоб не дати диверсійним групам противника створити плацдарм для висадки ворожого десанту. Тоді хлопці передали Службі безпеки України 11 диверсантів. Головко був там командиром групи окремого загону спецпризначення «Омега». Потім групу Віктора разом із кількома іншими перекинули у Вишгородський район. У сусідніх населених пунктах і навколишніх лісах вони вистежували диверсійно-розвідувальні групи противника», – розповіли у Нацгвардії.

Указом президента України старшому лейтенанту Віктору Головку присвоєно звання Герой України та відзначено орденом «Золота Зірка» (посмертно).

«Тепер Вітя служить в небесному війську. Він став Янголом, який тримає небо», – розповіла його дружина Катерина.

В останню путь Віктора провели у Дубровиці.

У 2022 році вулицю Артеменка в цьому місті перейменували на честь Віктора Головка.

У нього залишилися мама Лідія Артемівна, дружина Катерина, син Давид і донька Мілана. На момент загибелі тата Давидові було 7 років, а Мілані – 6 місяців.