Лейтенант Віктор Петров, позивний Лелека, загинув 26 травня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі міста Часів Яр під Бахмутом на Донеччині. Захиснику назавжди 33.

Віктор народився народився і жив у Львові. Навчався у школі №13, приватній школі-гімназії «Еврика» та в ліцеї «Оріяна». Потім закінчив факультет міжнародних відносин Львівського національного університету імені І.Франка та військову кафедру Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного за спеціальністю «Розвідка». У мирному житті був менеджером, продюсером, журналістом. Працював у Молодіжній громадській організації «Інститут Суспільних Ініціатив». Був редактором видання «Сихів Медіа», співзасновником, продюсером і креативним менеджером «WHAT IF creative studio». Займався спортом, зокрема, сноубордингом, скелелазінням, гірськими лижами, брав участь у веломарафонах. Мав синій пояс з джиу-джитсу та чорний – з айкідо. Обожнював подорожувати світом та мандрувати Карпатами. Захоплювався фото- і відеозйомками, грав на гітарі та укулеле. Активно співпрацював із благодійним фондом «Із янголом на плечі», опікувався онкопацієнтами.

Чоловік мав загострене почуття патріотизму. Саме тому під час повномасштабної війни мобілізувався до лав ЗСУ як офіцер запасу. Служив у 54-ій окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи. Командував взводом. Постійно вдосконалювався у військовій справі, тож згодом отримав звання лейтенанта. Перед смертю виконував обовʼязки командира роти.

«Це була всебічно розвинена дитина, яка цікавилась усім та знала відповіді майже на все! Цінував життя, намагався прожити його по максимуму і допомагати людям. Здавав тромбоцити онкохворим дітям, врятував 22 дитини, був почесним донором. Організовував багато подій: велопробіг, мотокрос та інші. Мав багато захоплень, був дуже щирим і хорошим другом та душею компанії. Досконало знав англійську мову. Не їв м'яса останні 6 років, тому що було шкода тварин. Не вживав міцних напоїв, до війни не палив. Був дуже відповідальним і законослухняним, тому не зміг стояти осторонь, коли почалась війна. Був єдиним і дуже улюбленим сином, онуком, племінником», – розповіла мама офіцера Ірина Вікторівна.

Посмертно лейтенант Петров Віктор Олегович нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Також на його честь відкрили меморіальну дошку на будівлі факультету міжнародних відносин ЛНУ.

Поховали Героя на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у рідному Львові.

У Віктора залишилися батьки, бабуся, дядько, тітка, двоюрідні сестри та племінники.