Сержант Вікторія Дарій, позивний Відьма, загинула 30 липня 2023 року під час виконання службових обов’язків в районі міста Оріхів Запорізької області. Військова померла під завалами будівлі внаслідок ворожого авіаційного удару по місцю дислокації штабу підрозділу. За 9 днів до цього захисниці виповнилося 52 роки.

Вікторія народилася у місті Гірське Луганської області. Здобула фах кухаря у професійно-технічному училищі. Працювала за спеціальністю у школах і ресторанах. Любила рукоділля, дуже багато виставкових виробів зробила для Гарської багатопрофільної гімназії №12. Її роботи возили по області, де на конкурсах вони займали призові місця. Незадовго до загибелі вступила до Луганського національного університету імені Тараса Шевченка на спеціальність військового психолога, але закінчити навчання їй не судилося.

З 2019 року жінка служила у 93-й окремій механізованій бригаді «Холодний Яр» Збройних Сил України. Під час повномасштабного вторгнення перевелася до 47-ої окремої механізованої бригади «Маґура». Обійняла посаду командира взводу технічного забезпечення механізованого батальйону.

«Мамуля... Не думала, що це так рано станеться. Не уявляю життя без тебе. Ти була для мене всесвітом. Таких людей, на жаль, дуже мало, а така, як ти, була одна. Мені і моїй родині дуже пощастило, що в нас була така, як ти – життєрадісна, усміхнена, красива, вічно молода – як зовні, так і душею, пробивна, характерна, не боялася сказати правду в очі, мудра і хитра, проривна Вікторія-Перемога. Усе життя ти жила сім'єю, всіх оберігала, допомагала. Завжди об’єднувала сім'ю, ніколи не давала сидіти на місці, заряджала позитивом і безмежним коханням. Ти була не тільки моє Мамою, але й для багатьох з моєї родини ти була другою Мамою! Ще ти жила службою. Ти цим дихала, це було твоїм покликанням. Ти могла годинами говорити про службу та про те, які у тебе хлопчики-молодці… Мамуля, я пишаюся тобою і завжди пишалася. Ти була для мене прикладом, ти – Воїн не тільки в житті, а й у душі. Ти залишишся назавжди в наших серцях. «Відьми не старіють» – твоє гасло по життю, ти була і будеш для нас, як Фенікс. І я вірю, що ти, як і Фенікс, перетворившись на попіл, спалахнеш і переродишся! Як Фенікс, ти розправила крила і полетіла! Слава Україні! Героям слава! Вікторії слава! Мамулі слава! Відьми не старіють!» – написала Юлія Дарій.

Захисницю поховали на Таїровському кладовищі в Одесі. Вона мріяла жити в цьому місті, тому вирішили поховати там.

У Вікторії залишилися донька, сестра, інші рідні, друзі, побратими і посестри.