21-річний лейтенант Віталій Коваль, позивний Орел, загинув 6 січня 2023 року під Бахмутом на Донеччині. Почувши характерний звук наближення ворожої міни, офіцер наказав особовому складу сховатися в укритті. Пересвідчившись, що підлеглі в безпеці, сам побіг до бліндажа. Але не встиг. Розрив ворожої міни обірвав його життя.

Віталій народився в селі Ісківці на Полтавщині. Жив у селищі Чутове рідної області. У 2016 році закінчив Чутівську школу. У 2016-2018 роках навчався в Кременчуцькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. У 2018-му вступив в Національну академію Національної гвардії України на командно-штабний факультет, де навчався до повномасштабного вторгнення. Вільний час присвячував спорту.

На початку вторгнення молодий військовий отримав офіцерське звання та у лавах НГУ став на захист України від окупантів. Спочатку служив у військовій частині 3115. У вересні 2022-го був переведений до 3-ої бригади оперативного призначення НГУ. На момент загибелі обіймав посаду заступника командира роти оперативного призначення по роботі з особовим складом батальйону оперативного призначення.

28 серпня 2023 року лейтенанту Ковалю Віталію Борисовичу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Нагороду отримали мама й дружина офіцера.

«У моїй пам’яті спливає його завжди спокійне обличчя, чудові блакитні очі, сповнені задумів. Віталій завжди виконував свої обіцянки, це було для нього святе – дотриматися слова. Лейтенант Коваль був чоловіком дуже серйозним, серйозним не по роках. Герой свого народу, приклад стійкості та вірності своїм принципам, справжній офіцер. З великим жалем говорю про нього в минулому, але саме таким мій чоловік залишиться назавжди в моїй пам’яті та моєму серці», – написала дружина Світлана.

«Герої не вмирають. Кажуть, вони навіки в наших серцях, допоки ми живі і пам’ятаємо про них. Віталій з честю та гідністю захищав свою країну. Виходячи на бойові завдання, він завжди посміхався. За цією посмішкою стояло чітке розуміння поставленого завдання, чітке розуміння того, що потрібно зробити для збереження особового складу і знищення ворога. Так він і зробив – виконавши завдання, він зберіг життя своїх побратимів, але віддав своє. Справжній бойовий офіцер, гордість для батьків та підрозділу, надійний і рішучий, сміливий, з жагою в очах нищити ворога та звільняти нашу Батьківщину. Таким Віталій буде назавжди в моїй пам’яті», – поділився побратим загиблого капітан Микола Ламанов.

Похований нацгвардієць в селищі Чутове на Полтавщині.

У Віталія залишилися батьки та дружина.