Старший сержант Віталій Радіо поліг у бою за Україну 1 квітня 2024 року. Під час виконання бойового завдання в районі села Семенівка на Донеччині отримав смертельні мінно-вибухові травми. 22 жовтня захиснику виповнилося б 44 роки.

Віталій народився в селі Кам'янка Рівненської області. Але все своє життя прожив у селі Кургани. Після закінчення Курганської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів у 1995 році вступив до Березнівського професійно-технічного училища. Пройшов строкову військову службу. У фаховій сфері спочатку спробував себе у ролі меблевого фахівця. Згодом знайшов своє покликання, коли почав займатись будівельною справою. Завжди освоював нові техніки, переглядав багато відео, аби покращити свою кваліфікацію. Найуспішнішим проєктом його життя став власний будинок, який чоловік побудував сам.

У мирному житті Віталій мав велике коло друзів, всі вважали його душею компанії, оскільки завжди знав, що сказати, який жарт розповісти та які слова підтримки обрати. Любив рибалити, збирати гриби і дивитися футбольні матчі. Вболівав за ФК «Динамо» (Київ) та національну збірну.

Чоловік захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів. Служив головним сержантом роти у 68-ій окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. Воював на Донеччині та Харківщині.

У Віталія доволі рідкісне, але надзвичайно цікаве прізвище Радіо, яке і стало його позивним з самого початку. Хоча багато молодших побратимів звертались до нього «Миколайович».

За віддану службу військовий був нагороджений нагрудним знаком «За особисту хоробрість», почесною відзнакою «Срібний хрест», відзнакою «Хрест воїна-єгеря» I ступеня, відзнакою Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя».

У 2024 році Віталію Миколайовичу Радіо посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

«Неймовірно вдячна, що мала змогу провести 20 років свого життя з таким неймовірним татом, який ставив нашу сім'ю у пріоритет повсякчас. Не було і моменту, щоб я сумнівалась у його любові, оскільки він завжди повторював «Все, що я роблю – це для вас». Мав грандіозні плани на життя; казав, що ще той молодик і готовий підкорювати нові вершини, але вже після війни. Чимдуж хотів викинути окупанта з країни, саме тому і не міг бути байдужим, коли розгорнулось повномасштабне вторгнення», – розповіла донька полеглого воїна Віта.

«Всі поважали Радіо та завжди виконували його доручення. Він був стержнем нашої цілої роти. Нам його буде не вистачати», – додали побратими.

Віталія поховали на кладовищі в селі Кургани.

У захисника залишилися дружина Наталія, син Богдан, донька Віта, брат Володимир та сестра Іванна.