Капітан Віталій Шаповал на псевдо Рапіра поліг 19 листопада 2024 року в бою з російськими окупантами в районі села Шахтарське Волноваського району Донеччини. За місяць до цього офіцеру виповнилось 33 роки.

Віталій народився у селі Бугаївка Харківської області. Закінчив Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка і здобув сільськогосподарську спеціальність. Потім повернувся у рідне село. Працював механізатором. Його поважали колеги. Був одружений, разом із дружиною виховував доньку. Вільний час присвячував родині. Займався спортом. Вечорами влаштовував перегляди фільмів, любив риболовлю. Хоча й рідко вдавалося відпочити, постійно знаходив собі заняття.

Коли почалась повномасштабна війна, Віталій взяв на себе відповідальність за захист своєї сім’ї та країни. Воював у найгарячіших точках російсько-українського фронту. Служив у 113-ій окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Був командиром роти 122-го батальйону.

За гідну службу військовий отримав відзнаки: «За оборону України» і «Захиснику України».

«Віталій – світла та добра людина. Завжди спокійний, урівноважений, відповідальний, надійний, чесний і мужній. Він був прекрасним сином, братом, другом, чоловіком і батьком. Його глибокий проникливий погляд, заспокійливий голос і жести видавали в ньому внутрішню силу й безмежну доброту й любов до рідних. Найкращий чоловік і татко. В його обіймах лікувалися всі негаразди», – розповіла дружина захисника Софія.

Поховали офіцера в рідному селі.

Вдома на нього чекали дружина, донька, рідні та друзі.